Перші враження від Stalker 2: Зона повертається

Щойно запустив Stalker 2, і відчуття такі, ніби повернувся додому після довгих років. Атмосфера Зони, ці знайомі пейзажі, наповнені небезпекою і загадками… Це все так впізнавано, але тепер на новому рівні.

Що вразило:

1. Графіка. Відчуття, що ти буквально ходиш Зоною. Кожна травинка, кожен розбитий будинок — усе деталізоване до дрібниць. Особливо сподобалися динамічні погодні ефекти — коли тебе несподівано накриває злива чи бачиш, як над горизонтом сходить сонце.

2. Атмосфера. Вона тут магічна. Поєднання тиші та тривоги, коли ти йдеш крізь густий туман, або звуки невидимих аномалій, які примушують триматися насторожі.

3. Сюжет. Перші години гри одразу захоплюють. Нові персонажі інтригують, а діалоги та записи створюють ще більше питань, на які хочеться знайти відповіді.

Що засмутило:

1. Оптимізація. Навіть на потужному ПК інколи зустрічаються підфризи. Видно, що розробники вклали багато зусиль у візуал, але, здається, ще є над чим працювати.

2. Розмір патчів. Перший апдейт після встановлення трохи шокував — більше 100 ГБ. Це викликає питання: чи не можна було підготувати гру трохи краще перед релізом?

3. Баланс складності. Деякі моменти відверто жорсткі, навіть на середньому рівні складності. Буває, що зустрічаєш групу ворогів чи аномалію, і все — готуйся починати з останнього сейву.

Але попри все, Stalker 2 уже виглядає як гра, в яку хочеться поринути з головою. Вона нагадує старий добрий Stalker, але з новим сучасним обличчям. Залишається тільки далі досліджувати Зону і відкривати її таємниці. Що ж, сталкери, удачі нам у цьому пеклі!