Коротко про Сиґналіс
Сиґналіс - "класичний горор у дистопічному майбутньому". Принаймні, так заявляє розробник в описі до гри, на сторінці Стіму. Насправді ж, гра підпадає під жанр ретро-виживачних горорів, що саме по собі не є поганим, проте що ж робить її унікальною, посеред інших представників жанру? Гайда розбиратися!
Сиґналіс - гра де вам доведеться взяти на себе долю Ельстер, технічної репліки в пошуках її супутниці по експедиції Пенроуз-512 з пошуку віддалених придатних до життя світів. Однак, все не так прозаїчно, як могло здаватися... Корабель опиняється на засніженій планеті, посадка, відповідно до стану судна - не була найм'якішою з можливих.
В грі на вас чекатимуть: структурні рівні(як вертикально, так і коридорно), різної складности вороги, цікавий дистопічний світ далекого майбутнього, де люди(ґештальти по-місцевому) - створюють собі подібних реплік, а світом керує постреволюційний комуністичний уряд, дуже схожий на НДР, з усіма відповідними атрибутами "соціалістичного раю". Гра наповнена містикою, як надбаною(безліч покликань на Сайлент Гілл, Лавкрафта, Короля у жовтому та багато інших творів сучасності та минувшини, які вже встигли стати культовими та так званою "класикою"). Що вже казати, в грі присутній цілий, скопійований рівень, у гарному сенсі, з першого Сайлент Гіллу, а також одна з кінцівок може викликати дуже знайомий посмак у тих, хто проходив другу частину гри.
Загадки у грі варіюються від простого "зроби по інструкції" до відносно складних, проте якщо трохи напружити звивини у мозку - жодна загадка гри не буде для вас складною. Не дивлячись на те, що особисто в мене вийшло більшість вирішити з першого разу - вони не були нудними чи надто ускладненими.
Подача лору здійснюється як прямо - катсценами та діалогами, так і не прямо - за допомогою документів, записок та щоденників персонажів. Це може дещо відштовхнути, проте якщо все ж будете грати - обов'язково читайте усе, до чого дотягнуться ваші руки, тим паче коли на гру є доволі якісний переклад, зроблений усього лише однією людиною!
Сюжет розкривається не спішно, залишаючи навіть після усіх кінцівок(яких три, плюс одна додаткова, плюс ще одна "фальшива") гравців - у здогадках що це було, чому, як і навіщо. Не дивлячись на те, що розробник зазначає - жодна кінцівка не є каноном. І це чудово, адже дає кожному гравцю скласти власний пазл. Хоч такий "відкритий" кінець і може когось відштовхнути - мені це подарувало години обговорень з друзями з приводу теорій що означали ті чи інші події в сюжеті, лору всесвіту та доволі заплутаної хронології подій.
Що ж можна сказати за Сиґналіс у підсумку? Чудова коротка гра на пару вечорів, всесвіт якої манить містичністю та таємницями, а сюжет змушує ще довгий час себе обдумувати та вишукувати "правду" у цьому дистопічному світі майбутнього. Класична бойовка, ідеальне розмаїття ворогів та загадок, цікавий лор, який заплутаний настільки, що люди зробили певно більше сотні великих(близько години й понад) розборів, і кожен з власними теоріями та "канонами". Чи варто грати? Так! Особливо якщо вам до вподоби такі ігри як перші Сайлент Гілли та Резиденти. Як мінімум вартує проходження, аби дізнатися, чи знайде Джейн Сиґналіс свою кохану дружину - Одрі Сиґналіс!