ненавиджу футбол, але люблю FIFA
Я ніколи не розумів цього фанатизму навколо футболістів. Ніколи не розумів, як можна дев'яносто хвилин дивитися, як вони бігають по полю, і щиро радіти чужим голам. Або як можна знати поіменно кожного гравця на полі , я он навіть своїх колег по роботі по імені запам'ятати не можу. Але я точно знаю, чому щороку купую FC і граю в неї, попри те, що з реальних футболістів знаю буквально двох-трьох, та й тих завдяки ТікТоку…
Думаю, у багатьох буває момент, коли приходиш додому після роботи чи навчання, вмикаєш консоль, щоб нарешті розслабитися, і… просто дивишся на робочий стіл. Грати ні в що не хочеться. Ти дивишся на іконки і розумієш, що за ними ховається якась беземоційність, якої в реальному житті й так вище даху. І от саме в такі хвилини мене рятує футбол.
Я просто запускаю режим «Сезони» і починаю матч. Можливо, у першій грі мені попадеться нуб, який сам ледве грає, або, навпаки, якийсь задрот, який рознесе мене 10:1 . тоді я просто вийду або видалю гру нахрен (правда, потім усе одно скачаю назад).
Проте наступного разу система знаходить суперника твого рівня або трішки сильнішого. У нього не виходить легко пройти твою оборону, ти відбиваєш атаку за атакою і намагаєшся контратакувати. Не все виходить, але ти відчуваєш: шанс є. Скоріш за все, перший тайм ти програєш. Але коли ти тримаєш геймпад, то помічаєш, як пітніють долоні, як шалено б'ється серце ти хочеш виграти цей матч за будь-яку ціну.
Починається другий тайм, твої спроби зробити камбек або втримати перевагу. Таймер на екрані перестає бути справедливим: він летить на шаленій швидкості, коли ти програєш, і тягнеться вічність, коли ти виграєш. Коли залишаються останні десять хвилин, тобі вдається зрівняти рахунок. Ти ловиш стан потоку. Ви з противником і цим м'ячем стаєте єдиним цілим. Обидва знаєте, що після цих десяти ігрових хвилин залишиться лише один переможець, який і забере неймовірну дозу ендорфіну.
І насправді вже абсолютно байдуже виграв ти в результаті чи програв. Головне, що ця гра відбулася. Саме після таких запеклих матчів ти сидиш, видихаєш і розумієш, за що взагалі любиш відеоігри.
У реальному футболі ти просто сидиш на дивані і дивишся на чужі емоції. А у FIFA ти створюєш їх сам. Ця гра для мене , не про реальний спорт і не про гучні прізвища. Вона про можливість після важкого дня повністю переключити голову, виплеснути весь накопичений стрес і знову відчути цей чистий, дитячий азарт.