Warframe у 2026 — гра, до якої все ще хочеться повернутися

Якщо вам здалося, що цей текст занадто довгий — вітаю, ви вже зрозуміли одну з головних особливостей Warframe. Цю гру складно описати коротко, не тому що вона надто складна, а тому що в ній постійно можна знайти щось нове або повернутися до старого. Сам факт, що проста порада другові поступово перетворилася на цей лонгрід, — майже чесна симуляція ігрового досвіду: ви заходите “на пару місій”, а виходите через кілька годин із планом, що робити далі.

Це не спроба відповісти на запитання “чи варто починати грати у Warframe у 2026 році” — це було б надто просто. Радше це відповідь на інше, менш пафосне, але значно чесніше питання: чому до гри, яка регулярно плутає, перевантажує механіками і не поспішає нічого пояснювати, все одно хочеться повертатися. І, схоже, відповідь на нього вийшла довшою, ніж планувалося.

І тут без особистого досвіду не обійтися. Іноді ігри не просто розважають — вони формують звичку повертатися. У моєму випадку це усвідомлення прийшло не одразу. Вперше я спробував Warframe у 2015 році — і гра мені однозначно не сподобалася. Зараз, озираючись назад, складно пригадати всі причини, але кілька з них добре закарбувалися в пам’яті.

По-перше, сюжет на старті здавався майже незрозумілим. Гравця без пояснень кидають у гущавину подій: існують якісь тенно та ворфрейми (і на початку зовсім не ясно, чим вони відрізняються), на тебе полюють усі навколо, бо ти — надзвичайно цінний, а далі гра ніби каже: “розбирайся сам”.

По-друге, новачкові складно зрозуміти цілі місій. Формально все зводиться до простого “іди на маркер”, а що саме потрібно зробити — Лотос пояснює вже під час місії. Якщо ти пропустив це повідомлення або не відразу зрозумів контекст, місія швидко перетворюється на плутанину.

Третя проблема — нерозуміння темпу гри. Я звик досліджуват локації на 100%: знищувати всіх ворогів, відкривати всі контейнери, перевіряти кожен куточок. У Warframe це найчастіше не має сенсу. При цьому на початку гри процес пошуку й відкривання контейнерів досить повільний, що погано поєднується з загальною динамічністю гри.

Після кількох провалених місій шпигунства — де потрібно непоміченим пробратися повз ворогів і лазери, зламати комп’ютер і повторити це ще двічі — я просто видалив гру.

Повернутися до Warframe у 2017–2018 роках мене переконав друг. Він пояснив базові механіки, допоміг розібратися з типами місій, поділився модифікаторами та буквально провів мене “Зоряною мапою”. Саме розуміння того, як гра працює, стало причиною залишитися, пройти сюжет і спробувати його осмислити — настільки, наскільки це взагалі можливо. І варто визнати: сюжет у Warframe справді дуже якісний.

Втім, з часом гра почала набридати, вільного часу ставало все менше, тож я знову її закинув, але цього разу вже із приємними спогадами.

Остаточне повернення відбулося у 2023 році після виходу доповнення “Парадокс Дувірі”. Парадоксально, але з точки зору механік це одне з найменш улюблених мною доповнень. Проте саме воно дало ключове усвідомлення: Warframe — це гра не про досягнення цілі, а про шлях до неї.

Цей шлях легко уявити як гілки дерева. Рухаючись до однієї мети, ти знаходиш кілька нових, виконуєш їх, а вже потім — якщо взагалі — повертаєшся до початкової. А іноді знаходиш нову ціль і більше ніколи не озираєшся назад.

Відтоді я повертаюся до гри з кожним великим сюжетним оновленням: проходжу його, виконую кілька невеликих особистих цілей і відкладаю Warframe до наступного повернення.

Загальне уявлення про гру

Warframe — це сесійний лутер-шутер з потужним PvE-фокусом. Формально тут присутнє і PvP, але воно радше номінальне: окремий режим, про існування якого багато гравців навіть не здогадуються.

Найкоротший і водночас влучний опис гри звучить так: гра про космічних нінджя. Ядром гри є швидкий рух та паркур (від яких іноді аж в голові паморочиться), що поєднуються з різноманітною зброєю, здібностями та складними механіками прогресії.

Сюжет: мінімум слів без спойлерів

Гравець постає в ролі ворфрейму — створіння, що перебувало у стазисі та стає об’єктом спроби викрадення. У цей момент у події втручається Лотос — наставниця і постійний голос у комунікаторі, що супроводжує гравця протягом майже (навіть тут спойлери) всієї гри. Вона не впливає на ігролад напряму, проте відіграє ключову роль у побудові наративу та подачі історії.

Початковий етап гри зосереджений на відновленні втрачених здібностей ворфрейму/тенно та базових систем корабля. Саме в цей період гравець освоює основні механіки та логіку Warframe. Після цього відкривається доступ як до сюжетних квестів — більшість із яких не лише розширюють уявлення про всесвіт гри (саме тут ми починаємо розуміти, чому одні персонажі називають нас тенно, а інші — ворфреймом), а й вводять нові ігрові механіки, так і до зоряної мапи з великою кількістю місій-вузлів.

Будь-який детальніший опис сюжету неминуче перетвориться на спойлер, тому варто обмежитися загальним контекстом: великі сюжетні оновлення виходять приблизно двічі на рік, а між ними з’являються 1–2 менших несюжетних доповнення, які розширюють ігрові системи та активності.

Варто також зазначити, що розробники активно взаємодіють зі спільнотою. Регулярні трансляції DevStream та Prime Time дозволяють гравцям дізнаватися про майбутні оновлення, отримувати деталі про нові механіки та контент, а також отримувати відповіді на питання безпосередньо від команди розробників. Така відкритість робить спільноту більш залученою та дозволяє гравцям відчувати, що їхні відгуки впливають на розвиток гри.

Ігролад і прогресія

Одна з найсильніших сторін Warframe — діагональна прогресія, яка змушує одночасно думати і експериментувати (або ж дивитися гайди на YouTube).

Горизонтальна прогресія гри представлена збиранням компонентів та побудовою нових ворфреймів зі зброєю. Кожен ворфрейм має свій стиль, унікальні здібності і власну роль у команді. Деякі з них універсальні, а деякі — “блищать” лиш у відповідних місіях. Нові ворфрейми та зброя часто приносять несподівані комбінації, що змінюють усе.

Вертикальна прогресія — це прокачування модифікаторів. Модифікатори — це універсальні елементи прогресії, які покращують ворфрейми або зброю. Один і той самий модифікатор можна встановлювати одночасно на безліч ворфреймів або безліч одиниць відповідної зброї, що відкриває неймовірне різноманіття комбінацій. Прокачування модифікаторів на максимум займає час на збирання відповідних ресурсів, а також змушує підготувати ворфрейм або ж зброю за допомогою “форм”, тож кожна прокачка відчувається усвідомлено, тут доводиться планувати, куди вкласти ресурси.

Поєднання цих двох напрямків з регулярними оновленнями гри забезпечують глибокий та постійний розвиток. Навіть після сотень годин гри завжди знайдеться щось нове, що можна спробувати: модифікатор, який неочікувано змінить механіку улюбленої зброї, ворфрейм, який раптово “знищує все живе навколо”, або комбінація здібностей, яка перетворює зброю на справжню машину для вбивств.

Ворфрейми та інше спорядження

Ворфрейм — це не просто костюм, а повноцінний ігровий “клас”, аналог героя з MOBA-ігор. На момент написання в грі налічується 113 ворфреймів, з яких 63 є унікальними, а решта — їхні варіації зі зміненими характеристиками. Перед кожною місією гравець може повністю змінити спорядження, насамперед обраний ворфрейм, кожен із яких має:

4 активні унікальні здібності;
1 пасивну здібність.

Різні ворфрейми оптимальні для різних типів місій. Є відверто “метові” варіанти, є менш популярні, а є й нішеві — ті, що розкриваються лише в конкретних умовах або режимах. Водночас одна з ключових особливостей Warframe полягає в тому, що майже будь-який ворфрейм можна довести до стану надзвичайно ефективної бойової одиниці, якщо правильно підібрати модифікатори та стиль гри.

Зброя

Механіка зброї в Warframe значно глибша, ніж може здатися на перший погляд. Гравець одночасно використовує:

основну зброю;
другорядну зброю;
зброю ближнього бою.

Кожен тип зброї має до десятка підтипів: від класичних гвинтівок і мечів до луків, метальної зброї, плазмових гармат та циркулярної пилки. Зброя відрізняється не лише значеннями шкоди, а й типами пошкоджень, статус-ефектами, поведінкою снарядів, взаємодією з модифікаторами.

Старі зразки зброї (нагадаю, реліз гри відбувся у 2013 році) зазвичай простіші за механікою, тоді як нові — більш експериментальні, сильні та цікаві з точки зору ігроладу. Проте й тут немає жорсткого поділу на “актуальне” й “застаріле”: правильно зібрана стара зброя цілком здатна конкурувати з новішими зразками.

Компаньйони та допоміжні системи

Окремої уваги заслуговують компаньйони — супутники, які супроводжують гравця під час місій. Вони поділяються на механічних (вартові, МОА, гончаки), звірів (кавати та куброу) та заражених звірів (предазити та вульпафили).

Компаньйони не лише атакують ворогів, а й виконують утилітарні функції: підбирають ресурси, відновлюють здоров’я та енергію, показують ворогів на мапі або накладають додаткові ефекти. Як і все інше в Warframe, вони налаштовуються через модифікатори, що дозволяє підлаштувати їх під власний стиль гри.

Спорядження як система

У підсумку, спорядження в Warframe — це не набір окремих предметів, а цілісна система, де ворфрейм, зброя, компаньйон і модифікатори працюють разом. Саме в цій синергії й народжується відчуття контролю, сили та свободи експериментів. Гравець не просто “обирає найкраще”, а збирає конфігурацію під конкретну задачу — або під власне бачення того, як має виглядати ідеальний забіг.

Різноманіття місій

Одна з причин, чому Warframe здатна утримувати увагу протягом сотень годин, — це різноманіття місій і сценаріїв, у яких опиняється гравець. У грі представлено понад два десятки типів місій, які умовно можна поділити на два великі класи:

скінченні — завдання з чіткою метою та фіналом (зачистка локації, ліквідація цілей, саботаж, порятунок заручників);
нескінченні — режими, де гравець сам вирішує, скільки часу залишатися в місії (оборона, виживання, перехоплення).

Цей поділ важливий не лише формально. Скінченні місії зазвичай сприймаються як швидкі, ритмічні забіги, необхідні для виконання конкретних завдань. Нескінченні ж, навпаки, заохочують до довготривалої гри з поступовим нарощуванням складності й перевірки того, наскільки стабільно працює зібрана конфігурація в умовах постійного зростання складності супротивників.

Втім, Warframe не обмежується класичними коридорними місіями всередині космічних кораблів. З часом гра суттєво розширила просторові та механічні рамки:

відкриті світи з великими картами — наразі їх три, кожен із власною екосистемою, фракціями та десятками активностей, що поєднують бойові, дослідницькі й сюжетні елементи;
місії з використанням некрамехів — важких бойових платформ, що радикально змінюють темп гри та відчуття від бою;
місії з арквінґами у відкритому космосі, де акцент зміщується з паркуру й ближнього бою на маневрування в тривимірному просторі;
завдання з керуванням рейкоджеком — власним космічним кораблем, які логічно розвивають ідею арквінґів і додають кооперативний шар із розподілом ролей;
режими з елементами roguelike такі як спуск та ланцюг.

У результаті гравець постійно перемикається між різними режимами й форматами: від швидких забігів і фарму до методичного утримання позицій або масштабних кооперативних операцій. Саме ця варіативність дозволяє Warframe уникати відчуття монотонного грінду — навіть тоді, коли гравець повертається до знайомих активностей.

Що може відлякати новачка

Головний поріг входу в гру — час.

Високий темп бою контрастує з навмисно повільною прогресією — і саме це стає першим серйозним випробуванням для новачка. Щоб отримати новий ворфрейм або зброю, необхідно пройти кілька етапів:

здобути кресленик (часто через перемогу над босами або спеціальні типи місій);
зібрати всі компоненти;
дочекатися завершення крафту.

Для створення одного ворфрейма потрібно чотири кресленика: нейрооптика, каркас, система та основний. На практиці це означає багаторазове повторення одних і тих самих місій, причому з елементом випадковості. Дроп може бути невблаганним: один компонент здатен випадати кілька разів поспіль, тоді як потрібний — не з’являтися годинами (я так вже кілька місяців намагаюся отримати Ґаусса).

Сам крафт прив’язаний до реального часу: створення ворфрейма займає 3,5 доби, зброї — від 12 до 36 годин. Для гравця, який тільки починає знайомство з грою, це може виглядати як штучне гальмування прогресу.

Варто віддати належне — з часом ситуація стала не такою випадковою. У новіших оновленнях з’явилися pity-механіки: разом із дропом гравець отримує спеціальну валюту, за яку можна докупити відсутні кресленики (на жаль, це не стосується більшості старих). Крім того, крафтом можна керувати через офіційний мобільний застосунок, що дозволяє створювати спорядження, не заходячи до гри.

Другий серйозний бар’єр — складність і непрозорість механік. Попри те, що навчання в Warframe суттєво покращилося з часів мого першого знайомства з грою, деякі системи й досі залишаються складними для самостійного освоєння. Гра часто каже що потрібно зробити, але не завжди — чому це працює саме так.

Типи шкоди, статус-ефекти, взаємодія модифікаторів, скейлінг ворогів, особливості роботи щитів та виживання — усе це формує глибоку й цікаву систему, але без зовнішніх джерел вона швидко починає перевантажувати. У певний момент новачок неминуче стикається з відчуттям, що доведеться:

відкривати YouTube та Wiki,
просити друзів, які вже “собаку з’їли” пояснити, як це працює насправді.

Монетизація: дивний, але чесний парадокс

В основі монетизації Warframe лежить платина — преміум-валюта гри, яку гравці купують за реальні гроші. Водночас платина не є замкненою “донатною” системою: вона повністю інтегрована в ігрову економіку та вільно обмінюється між гравцями через внутрішню торгівлю.

Фактично Warframe робить те, чого уникають багато інших free-to-play ігор, — офіційно легалізує те, що зазвичай існує у вигляді сірого ринку. Гравці обмінюють рідкісні модифікатори, ресурси чи кресленики на платину, а отже — час одного гравця перетворюється на внутрішньоігрову валюту, куплену іншим гравцем за реальні гроші. Усе це відбувається прозоро та без ризиків блокування.

Платину можна витратити на:

готові ворфрейми та зброю;
прискорення крафту;
слоти для ворфреймів, зброї та компаньйонів;
косметичні предмети.

Саме тут і виникає головний парадокс системи. Формально платина дозволяє обійти частину ігрового процесу — купити предмет замість того, щоб фармити його й чекати на завершення створення. Проте на практиці це часто позбавляє гравця одного з ключових задоволень в Warframe — відчуття поступової, усвідомленої прогресії.

Окремо варто згадати косметичні предмети, створені спільнотою. Така косметика продається напряму за реальні гроші, а не за платину. У цьому випадку покупка — це передусім форма підтримки авторів, адже частина прибутку з кожного продажу безпосередньо йде творцям цих предметів.

У підсумку монетизація Warframe не намагається тиснути на гравця або змушувати платити за доступ до контенту. Вона радше пропонує свободу вибору: платити за час, за зручність, за зовнішній вигляд — або не платити взагалі. Саме тому ця модель виглядає дивною, але водночас напрочуд чесною й стабільною на дистанції.

Кастомізація

Кожен ворфрейм, компаньйон та велика кількість зброї мають скіни, які можна придбати як за платину, так і за реальні гроші. При цьому гравці мають повну свободу змінювати забарвлення будь-якого елементу спорядження та експериментувати з його зовнішнім виглядом.

Крім того, у грі представлено величезну кількість декоративних предметів, які можна “вдягнути” на ворфрейм. Крім безлічі кольорів, гра пропонує тонни декоративних дрібничок: наплічники, плащі, німби, крила тощо. Хочеш, щоб твій ворфрейм виглядав як янгол? Вдягай німб та крила, обирай світлу кольорову палітру — і вперед, рятувати всесвіт! Якщо ж мета — створити породження безодні, кажанячі крила та червоно-чорна палітра точно допоможуть створити потрібний настрій.

Якщо вас зацікавила ця складова гри, варто зазирнути на YouTube — приклади Fashion Frame показують неймовірні комбінації, які надихають на власні експерименти.

Кооператив

Warframe від самого початку передбачає кооперативний досвід, і командна гра тут часто виявляється природним вибором. Більшість місій легко проходяться наодинці, проте гра з іншими гравцями додає нові відчуття, змінюючи складність і динаміку місій.

Кількість гравців у загоні безпосередньо впливає на:

цілі місій;
кількість ворогів;
окремі механіки та умови виконання завдань.

У кооперативі Warframe не зводиться до банального “разом швидше”. Командна гра змінює сам ритм місії: з’являється більше ворогів, ускладнюючи контроль території, а деякі завдання починають вимагати паралельного виконання кількох дій. Те, що наодинці виглядає як спокійний забіг, у паті може перетворитися на симфонію, керовану хаосом.

Окрему роль відіграє синергія між ворфреймами. Частина здібностей підсилює союзників, частина — забезпечує контроль простору, частина — знищує усе навколо, а деякі роблять одночасно усе, перелічене раніше. Гра не нав’язує класичний поділ на “танка”, “хілера” й “дд”, але заохочує імпровізацію, що виникає природно залежно від обраних ворфреймів і завдання.

При цьому кооператив у грі залишається надзвичайно доступним. Від гравців рідко вимагають координації чи заздалегідь спланованих стратегій — більшість синергій виникає спонтанно. Саме тому гра однаково добре працює як з друзями, так і з випадково-підібраними напарниками.

У підсумку кооператив у Warframe — це не просто спосіб пришвидшити фарм, а окремий вимір ігрового досвіду. Соло-гра дає контроль і спокій, тоді як кооп додає хаосу, масштабності й відчуття живого, мінливого бою, де результат часто залежить не від одного гравця, а від того, як зійшлися всі елементи команди.

Локалізація та її особливості

Warframe пропонує якісну текстову українську локалізацію, за що варто поставити окремий плюс. Водночас спосіб реалізації локалізації має кілька обмежень, що впливають на комфорт гри:

локалізація обирається у лаунчері перед запуском гри, тому змінити її у самій грі неможливо;
внутрішньоігрові чати прив’язані до локалізації. Наприклад, запустивши гру українською, ви потрапляєте в чат торгівлі чи рекрутингу, де повідомлення надходять рідше, тоді як англійська версія чату заповнена потоком повідомлень, що іноді важко встежити за ним;
особисті звички також мають вплив: звикнувши до англійської термінології, я часто змінюю локалізацію залежно від активностей, запланованих на сесію;
запуск гри англійською унеможливлює відображення кириличних символів в описі кланів — вони з’являються як знаки питання.

Окремо зазначу проблеми в українській локалізації останнього доповнення. Під час проходження сюжету я помітив кілька одруків у діалогах, а нова зброя ближнього бою мала неправильну локалізацію складових: “ствольна коробка” зброї дальнього бою замість відповідного “руків’я”, хоча в англійській версії все було правильно. На момент виходу цього тексту проблему було виправлено.

Попри ці нюанси, українська локалізація суттєво підвищує доступність гри для гравців, що віддають перевагу рідній мові, і загалом дуже добре виконана.

Висновки

Warframe — гра специфічна: її темп і система прогресії точно не для кожного. Проте саме ця глибина й багатошаровість роблять її унікальною.

З величезною кількістю різноманітних активностей кожен гравець може знайти щось своє: хтось шукає швидкий екшн, хтось зосереджений на торгівлі, хтось намагається створити образ “дитя вулиць” із Cyberpunk, а хтось експериментує з комбінаціями зброї, ворфреймів і модифікаторів.

Якщо ви готові витратити час на освоєння систем і дізнатися, як працює синергія між механіками гри, Warframe запропонує задоволення, яке не обмежується короткими сесіями і не закінчується після першого досягнення.

Я однозначно рекомендую спробувати: навіть якщо ви не залишитеся в грі на довго, вона залишить яскраві враження і нове розуміння того, як може виглядати глибокий та системний лутер-шутер.

Бувай, тенно. Скоро зустрінемося знову.

Цефалон Сатаніст Богопоклонник.

PS: Останнє оновлення є доволі громіздким як з точки зору механік, так і з точки зору сюжету (а мені хотілося обійтися мінімумом сюжетних спойлерів). Тому огляд оновлення вийде пізніше. А тут з’явиться посилання на нього.