Пости CozySoulsliker

Гаряче обговорювана в топах Silksong тільки-тільки вийшла, а до неї вже готується патч із пониженням складності. До цього нещодавний хіт Wuchang через кілька тижнів після релізу також обзавівся патчем значних поліпшень, які стосувалися не тільки багів і оптимізації. Ще раніше Lies of P Overture також отримала свій фікс складності.

Виникає логічне питання - навіщо? Навіщо фікси складності іграм, які апріорі задумані і задизайнені бути складними?

Ще до появи Lies of P тема повстання машин і французького стімпанку (до речі, чому французького, якщо казка італійська 🤔) вже була добре розкрита його духовним попередником Steelrising, який не отримав такого широкого визнання, як Піноккіо, але, все ж, має свій приз глядацьких симпатій у соулс-комьюніті.

За сюжетом гра відбувається у епоху кінця XVIII століття, часи технологічної революції і індустріального розвитку, старий світ стикається із новими технологіями, а старий соціальний уклад із ліберальними настроями у суспільстві. Революціонери вимагають змін, які правлячий король, звісно, аж ніяк не підтримує. В якийсь момент в країні починає відбуватися справжня масакра - роботи всіх калібрів нападають на людей без розбору, знищуючи все на своєму шляху. Із процвітаючого осередку високої культури, духовенства і моди країна за лічені дні перетворюється на руїну. Нам доведеться взяти на себе роль рятівника в якості автобота Егіди, яка підпорядковується виключно і напряму самій лише королеві Франції. В ході нашого розслідування доведеться об'їздити весь Париж, збираючи воєдино пазл страшного злочину, який призвів до катастрофи державного масштабу.

У мене був досить довгий період, коли я не грав в ігри. Я скачував щось бувало, запускав, але через 10-15 хвилин втрачав інтерес або ж навіть і взагалі його не мав від початку. Та сама ігрова імпотенція, про яку вже писав один із авторів на цьому сайті.

Всю юність я грав на комп'ютері з використанням клавіатури і миші. В один із днів, коли я знов вирішив спробувати в щось пограти, я зрозумів, що мені не просто не хочеться чи не заходить гра - мені, крім усього іншого, ще й просто банально до чортиків незручно! Я втомлююсь. Я мав би відпочивати, але я напружую спину, шию, кисті рук. Мені вистачає цього поки я займаюся документами на роботі і я зовсім не хочу відчувати, наче я працюю за комп'ютером, поки граю в щось. Ця ситуація наштовхнула мене, по-перше, на думку щодо можливої причини, чому мені насправді не прикольно грати в ігри, а по-друге - на пошук альтернатив.

Давненько я не писав тут нічого: робота, справи, часто просто немає ні сил ні бажання на щось іще, але, гадаю, що вже час щось накатати. 

Я мав дістатися і проговорити за Khazan: The First Berserker, бо... Ну хтось має сказати правду. Хтось має зламати весь цей потік хвалебних відгуків і вказати на проблеми цієї гри. Бо, чесно - я втомився коли люди в коментарях на ютубі пишуть "Казан це найкращий соулс, треба просто вчити паттерни, я витратив на це 100500 годин свого життя і пройшов гру на платину, супер" та ще й кажуть, що у мене щось із головою, якщо мені не подобається. 

Сьогодні хочеться торкнутися серйозної теми нашого тлінного буття, емоційного і психологічного вигоряння і того, як із цим жити.

В дитинстві ігри були для мене способом розважатися і весело проводити час. Що змінилося зараз? Чому я, після довгої перерви, знову повернувся у цей віртуальний світ вже у дорослому житті, не маючи вже стільки вільного часу на нього, як раніше?

Зараз апатія чи депресія - вже не "вигадані" терміни часів срср, коли все лікувалося фразою "це от бєздєлія". Ці два стани зміняють одне одного і більшу частину часу я живу із ними пліч-о-пліч. Я страждаю на безсоння, іноді нехтую тим, щоби вчасно поїсти, хоча нічого мені не перешкоджає, але в мене просто такий стан, що я не можу навіть встати налити собі склянку води. Думки "як прожити сьогоднішній день, а потім завтрашній" зміняються думками "а навіщо я взагалі живу і чого я хочу" .

AI LIMIT - це маленька гра від маленької студії з маленькою дівчинкою в головній ролі, маленькою ціною в магазині, але з неймовірною якістю пропрацювання, яка залишає далеко позаду свого старшого корейського аніме-брата Khazan The First Berserker.

Порівняння з Казаном не випадкові: обидві гри вийшли в один і той же час, обидві гри в жанрі соулс і обидві гри використовують стилізований під аніме візуал. Але диявол, як завжди, криється в деталях.

Затишного всім дня!

Сьогодні хотілося б підштовхнути вас до роздумів, наскільки знижки у гейм-сторах це саме те, що вам потрібно.

Коли я вперше почав користуватися Steam, я був приємно вражений, щелепи відпали аж до землі і я був готовий скупляти просто все: -25% -30% -40% -50% -70% -90%!!! Та гріх не взяти ж! Ну і я брав, свято вірячи в те, що це просто неймовірно вигідна угода - ну нашо треба брати той фул-прайс під 2000 грн, коли за 1000 гривень можна купити відро різноманітних ігор, класно же!

LIES OF P вийшла всього два роки тому, але по праву вже може вважатися культовою. Якість пропрацювання її контенту і імпакт на ігрове комьюніті беззаперечні настільки, що грою захоплюються навіть люди, далекі від соулсів. Розробники теж не забарилися і додали можливість вибору рівнів складності на цей випадок і я не вважаю це поганим рішенням, хоча у певної "елітної" частини соулс-спільноти добряче так підгоряє через те, що хтось не буде страждати так само, як і вони.

Важко взагалі навіть придумати хоч щось, у чому Лайс оф Пі погана, бо недоліків у неї просто не існує, а якщо і існують, то загальна якість усього іншого ігрового наповнення нівелює їх рівень із землею. 

Затишного всім дня.

Сьогодні мені хотілося б поділитися із вами думками з приводу новоспеченого соулсу WUCHANG: Fallen Feathers. Це буде не те, щоби якийсь повноцінний огляд чи оцінка, скоріше просто враження від перших 4-5 годин гри і розвіювання деяких міфів, які чомусь вкидують у комьюніті.

Почну із того, що я чекав на WUCHANG з тих пір як пройшов Black Myth Wukong і дізнався, що після шаленого успіху одного китайські студії активно розробляють духовного АА наступника у тому самому жанрі та сеттингу.  Я не знаю, як ви, але особисто я люблю східну культуру, мені подобається те, з яким натхненням китайські розробники вміють подати свою багатогранну культуру, історію та міфологію, або ж просто якісь фантастичні історії.