Stray

Stray - це дійсно гра яка спробувала об'єднати в собі постапокаліптик, головоломки, екшонові погоні в обгортці адвенчури, так, так саме адвенчури, а не симулятора котика, це важливо!)

То ж спробуймо зрозуміти, на стільки вдалим є занурення в підземний комплекс зі своїми таємницями та загадками з купою викликів, які криються в цьому дивному світі.

Як що брати з самого початку, то ця історія тягнеться з маленького лігва котиків, в принципі тут вже і можна закінчувати огляд, краще далі вже не буде)) але ми ж з вами не з такої сім'ї)

Альтернативна думка

На цьому рівні нам дають освоїти керування котиком та познайомитися з його родичами чи друзями, тут вже як зручно.

Після короткого туторіалу, в нашого котика відбувається кат-сцена і він падає з дуже великої висоти

де приземляється в купі якогось сміття, кульгає, нявкає, падає на землю і відключається після отриманих травм, сумно, трагічно, дайте носовичок, та нам натякають що ще не всі міфи про 9 життів у котів розвіяні.

То ж тепер ми на порозі підземного комплексу, і його вхід завалений сміттям та всяким гамузом, після того, як ми наблизилися до гігантського люка він активувався і почав підійматися, в смітті тим часом куйовдилися якісь дивні істоти.. Які при відкритті люка забігли в середину, та й нам туди ж дорога. Забігши крізь отвір прутів решітки ми опиняємось в "Мертвому місті" і бачимо що воно призначене для життя двоногих істот з голою шкірою, але людей тут не видно та і саме місто

знаходиться далеко не в найкращому стані, бачимо не робочих роботів, та ще й хтось підсвічує нам завдяки екранам чи вивіскам куди йти. Десь так і починаються класичні адвенчури, тому я наголошую що Stray не є симулятором котика та і більше, несе в собі доволі цікаві ідеї та наводить на глибокі думки.

Візуальна частина

Як що дивитися звичайним поглядом на гру, то вона виглядає як гра, як що увімкнути спектр зору графо-"@чера то все погано)) Кольори не настільки насичені як того хотілося б, а деякі локації або пересвічені, а бо занадто темні, так ви праві можливо це мій екран так налаштований, спеціально під ігри)) але ні, з цим все ок, просто якесь неповноцінне враження від зображення, не всі об'єкти та образи вписуються, але тут ми вже переходимо від графонія до стилю, тому скажу що візуал не хапає зірок з неба, але й очі не сильно ріже.

Геймплей

Тут нас зустрічає частково платформер, частково перегони, частково шутер від третьої особи, чи вдало це все працює? На жаль ні, є косяки з фіксацією на об'єктах на які хочеться застрибнути, особливо в погонях, кривуваті хоч і не критичні анімації, особливо моменти де треба використовувати зброю, з іншого боку це справа звички, головне тримати в голові криву фіксацію на об'єктах, бо наш котик стрибає на інші  об'єкти коли на ньому підсвічується взаємодія, а це працює не завжди коректно, тому як таких сильних нарікань нема, але цей момент псує відчуття імпактності керування.

Самі погоні реалізовані слабо, тому, я б назвав це найслабшим аспектом гри. 

Паркур та просування по локаціях не викликає проблем, головоломки не є головоломними як хотілося б, сутички з ворогами більш статичні ніж екшонові, хоча є і напружені моменти, в цілому грається як класична адвенчура з притаманними плюсами та мінусами керування.

Сюжетна частина

Тут все набагато краще і цікавіше, що б не спойлерити тим хто ще не грав, скажу що в кінці пригоди вас явно будуть відвідувати думки про те, нащо ми живемо? Що залишиться після нас? Та ще одна екзистенційна задирка в мозку.

Настільки дійсно наша роль в загальному контексті взаємодії між індивідами є цінною та значимою?

Я не сильно люблю філософію, але, як на мене десь такий вайб від сюжету та діалогів з персонажами.

І шо з цим робити?

Дивіться, я опишу тільки свій досвід, як що у вас він вже відбувся і у вас він відрізняється, то це дуже добре, а як що ви ще не грали, то я почну..

Не кіберпанком єдиним.

Кіберпанк - це один з моїх найулюбленіших темних світів, де жорстокість та відсутність рамок моралі та людяності які вже давно затерлися за можливостями технічного прогресу та низького рівня життя вганяють в по істині темну та в'язку атмосферу. Чи було тут щось подібне?

Основна тема цього підземного комплексу це сховатися від якоїсь катастрофи чи чогось подібного, люди хотіли перечекати якусь напасть в цих умовних саркофагах, але місто побудоване дійсно по принципу кіберпанкового мурашника, де в самому низу живуть бідні, і кожен вищий поверх це все більш привілейовані особи.

Але саме по сюжету гри розкриваються доволі цікаві деталі які і додають сюди вже Біопанк на пару з корпоративними розбірками, та ще й апокаліптичний наліт присутній, хоча враховуючи що на початку гри ми бачимо поверхню то є висновок що шкіряні двоногі не дотягли до того дня де можна знову ніжитись на сонечку та льотрати по зеленій травичці, тому від мене плюсик за таку гримучу суміш, яка наскрізь просякнута ентропією, а я мені таке нравиться)

Але автори Strey вирішили додати сюди ще.. Здавалося б все вже ідеально, але автори пішли далі, як на мій погляд зробили те що і робить цю гру такою унікальною, вони додали сюди котика)) чому? От чому це є таким унікальним?

На мій погляд, цей прийом дає можливість не просто приміряти хутряну шубку, цей персонаж додає грі неповторний характер та унікальний погляд на навколишній світ. Взаємодія з ним дозволяє гравцеві відчути особливості життя у такому незвичайному оточені, через призму малого хутряного нявчика, і це перевертає взаємодію гравця з персонажами, а NPC тут роботи, які чомусь сильно намагаються копіювати поведінку людей хоча і мають

свою думку чи погляди та переживання, в них навіть формуються сім'ї, з чого можна подумати, що це і є люди які копіювали свою свідомість в цих залізяк, але ні.. Тут є дещо цікавіше, те що очікує нас в тунелях каналізації та передісторія перед потраплянням в каналізацію дає змогу замислитися, що людей спіткала зовсім інша, мабуть більш трагічна доля, в цілому що б не занурюватися в спойлери, я скажу що стилістика біопанку та кіберпанк в обгортці постапокаліпсису це доволі круте поєднання, і з цим в грі нема проблем. Для мене це була основна критерія, як на мою думку творці з цим справилися.

Грати в гру не складно, але керування керувати не те що б зручно, чи це в мене ПК лагає, чи дійсно погано працює відгук фіксації цілі для взаємодії, погоні виконані прикольно у своїй концепції, але реалізація слабка, на пару з кривим керуванням може викликати підігрів нижче спини, головоломки номінальні, історія та наповненість лором всесвіту є на гарному рівні, що дає можливість зануритися в це темне підземне місто, та пережити частково життя тих хто тут був до нас.

Самі Зурки, це потвори які є основним нашим ворогом, всепожираючі чібі-хед-краби, їх історія теж не менш цікава та інтригуюча, ці істоти сильно бояться ультрафіолету, і саме подібна зброя в нас з часом і з'являється, і тут розробники намагалися створити напругу, я це розумію, обмежили заряд зброї, плюс час на зарядку батареї нашого робо-помічника, який теж взагалі то дуже важливий, бо він ще один головний герой на пару з котиком, за якого згадав аж осьо тут) але повертаючись до механіки зброї, то це скоріше дратування ніж напруга, я по різному намагався завайбитися в цей світловий двіж, але по факту тільки дратувало, тому бойові сцени дуже характерні жанру пригод.

Слово після

На сухий останок я скажу що пригода гарна, хоч і посередня реалізація я обожнюю темні та просякнуті ентропією світи, невідворотність кінця та відчуття безупинного тління буття, це дійсно для мене щось дуже поетичне і що надихає, але Stray цього не дає, тут скоріше кріпова прогулянка підземним комплексом де ви дуже часто буде казати собі "Боже яке кончене" Лорна наповненість на гарному рівні, тому без нарікань. Тому твердий середнячок у світі адвенчур з унікальними головними героями та цікавою історією їхньої пригоди, яка залишає по собі екзистенційний наліт на нашому кліповому мозку.

А я вам дякую за увагу, цей цифровий бутерброд приготував душніла Cyber_CheliK

 Надіюсь вам смакувало добре)

До скорих зустрічей пані та панове)

Донатьте на ЗСУ (так в країні досі бляха війна)