007: Quantum of Solace - знову 2 гри?!

Як і минулого разу, ми знову маємо дві гри під однією назвою, але цього разу відмінності між проєктами набагато суттєвіші.

Якщо у PS2-версії ми бачимо, більш-менш, стандартний для серії пригодницький шутер від третьої особи, то старша версія пропонує доволі простий FPS  у стилі типового Call of Duty — навіть розробником цього шутера виступає Treyarch, а обраний рушій — IW Engine 3.0.

Якщо дивитися на розвиток кінофраншизи, то з появою Деніела Крейга  фільми дійсно віддалилися від своїх попередників: стали більше наголошувати на активному екшні, відкритих сутичках, а використання гаджетів практично зникло.
Але якщо в кіно це ще можна зрозуміти й пробачити, то такі зміни на «ігровому полі» до доброго не доводять — вони зміщують гру в жанр, у якому дуже й дуже велика конкуренція.
Більше того — при таких змінах франшиза починає втрачати своє оригінальне обличчя.

Не знаю, на що розраховував видавець, коли обрав таку формулу для гри про шпигуна 007, але рейки «CoD» такій грі явно не пасують!
Мабуть, це розуміли й розробники молодшої версії з Eurocom, тож їхній підхід до гри виявився дещо іншим — було вирішено обрати спокійніший темп із більшим акцентом на стелс-складову.

На мою думку, таке втілення дійсно більше пасує грі, тому що відстріл ворогів пачками тут недоречний.
У нас же вирішення локальних проблем, а не військовий конфлікт із сотнями солдатів, хоча Treyarch доволі часто використовує саме таке бачення.

У старшій версії іноді доводиться перестріляти десятки ворогів у якійсь каналізації в процесі гонитви за злочинцем. При цьому в тій каналізації нема жодного облаштованого «штабу» терористів чи чогось подібного, що б могло якось пояснити появу такої великої кількості ворогів — це взагалі спонтанна втеча, і тому наявність десятків NPC у колекторі виглядає не просто дивною, а смішною.

Також хочу зазначити, що геймдизайн старшої версії часто гірший за версію від Eurocom.
У мене виникало безліч ситуацій, коли просто незрозуміло, куди йти — найчастіше це відбувалося наприкінці рівнів де Treyarch  чомусь вирішили додати ще й таймер до якихось подій: якщо час сплив, а ти так і не зрозумів, куди бігти, — починай наново.

Це стосується і QTE, які присутні в обох версіях гри.
Стандартна ситуація для початку такого геймплею — пряма рукопашна сутичка з супротивником. На версії для PlayStation 2  з цим усе добре — нам показують потрібні кнопки, і наша задача натиснути їх у відведений час.
А от для старшої версії вирішили вигадати якесь незрозуміле «ноу‑хау»...

У версії від Treyarch у потрібний момент на екрані з'являються два кружечки (один більший, інший менший).
Один кружечок статичний, а менший керується мишею. Я порухав мишкою в першому такому QTE, але, не зрозумівши, що від мене ще потрібно, я, звісно, програв. На другий раз я навів свій кружечок до центру статичного (логічно, на мій погляд), але знову програв!
«Що я роблю не так?» — подумав я й поліз на YouTube, бо в грі немає брифінгу чи навчання з керування цими дурацькими QTE.

Виявилося, що я все зробив майже правильно: потрібно не лише навести кружечок у центр іншого, але й встигнути натиснути ЛКМ  після цього!

Можливо, я просто «тормоз», що не зрозумів цього одразу, але ж так всеодно не робиться у нормальних іграх. Якщо у розробників є адекватний геймдизайнер, то усе відчувається інтуїтивно-зрозумілим — тут же цього не було.

Натомість у версії від Eurocom  я не помітив практично жодних проблем: усе було зрозумілим, логічним і правильним — в цій версії я дійсно відчував, що граю за Джеймса Бонда, тоді як версія від Treyarch сприймалася як модифікація до CoD: Black Ops зі Steam‑майстерні (таке саме відчуття в мене було і щодо ПК-втілення 007: Nightfire).

До того ж сучасному гравцю доведеться зіткнутися з тим, що старша версія дуже вередлива при інсталяції на новітній ПК.
Мені вдалося встановити гру лише з третього разу (пробував різні версії) і «вдалим» виявився тільки піратський репак з вирізаним Games for Windows Live, який вимагала оригінальна збірка.

Також невеличкою прикристю я б назвав те, що ПК версія працює у 30фпс, що дуже дивно, враховуючи те, що рущій тут від "колди" і він спокійно тримає 60 кадрів!
У неосяжному просторі інтернету мені вдалося знайти програмку, котра вміє вмикати  більше кадрів та збільшувати кут огляду, але після цієї маніпуляції я прийшов до висновку, що це марні старання, так як зі збільшенням фпс управління краще не стало, а навіть навпаки - не можу досконало описати (зникла плавність рухів, хоча графік фреймрейту лишався рівним).  

У той же час до версії для PlayStation 2  у мене взагалі немає питань.
Вона і так дуже добре працює, але її можна ще й поліпшити, додавши HD‑текстури та ввімкнувши 60 FPS. Керування мишкою теж доступне. Після повного налаштування можна отримати дуже привабливу гру.
Гадаю, що тут треба віддати належне Eurocom за їхній гнучкий та продуктивний рушій «Engine X».

Єдине, до чого можна прискіпатися у PS2‑версії — це відсутність рівнів із використанням транспорту, які були характерні для попередніх ігор. Такі епізоди чудово урізноманітнювали загальний досвід і давали відчуття більшої масштабності.

Сюжет гри охоплює не тільки Quantum of Solace.
Гра складається з поєднання подій «Кванту милосердя» та «Казино Рояль». Обидві гри мають практично однакові локації з точки зору розповіді, але реалізація самих рівнів абсолютно різна.

Обидві версії поєднуються хіба що однаковими катсценами між рівнями, хоча ці вставки важко назвати повноцінними відео — це радше аналітика на екрані з закадровим озвученням.
Також обидві версії мають однакову опенінг‑сцену, і, на мою думку, ця ігрова адаптація виглядає навіть краще, ніж те, що ми бачили у самому фільмі — принаймні мені сподобалось більше.
Зацініть самі:

Підсумовуючи, можу сказати, що з цих двох версій актуальнішою виглядає гра для більш застарілої PlayStation 2. Вона має свій дух і атмосферу, логічна в оповіданні та геймплеї.
Старша версія виглядає красивішою, але на цьому її плюси закінчуються!

P.S. Цього разу не став розповідати, чому з'явилося дві версії гри, яка була мотивація у видавця тощо — тут нічого нового немає, усе це вже обговорювалося в попередніх оглядах на ігри всесвіту Яна Флемінга.