Alien: Resurrection [Hidden Gem із нюансами]

Після проходження NFS: High Stakes я пішов завантажувати NFS 3: Hot Pursuit, але поки шукав потрібний мені образ, натрапив на гру за четвертою частиною серії фільмів про Чужих. Оскільки я палкий фанат цієї франшизи, пройти повз просто не зміг; тим паче, що до цього я в Alien: Resurrection не грав.

Я знав, що по Чужим на PS1 виходила Alien Trilogy, але проходити її особливого бажання не було через те, що це був типовий клон першого DOOM. Тут же був інший випадок. Гра зроблена у повноцінному 3D та обіцяла іммерсивний досвід — виглядало заманливо, і я її завантажив.

Перед тим як запустити гру, мною було проведено деяке «розслідування» — як її краще налаштувати на емуляторі, — і я вкрай здивувався тому, що це перша гра, яка мала практично сучасну мапу керування для геймпада!

Серед ігрового ком'юніті ходить така собі легенда (правдива), що сучасне керування на геймпадах нібито вперше запровадила гра Halo (2001), але зараз я розумію, що це правда лише наполовину: Halo не задавала цей стандарт, але дійсно поширила його в маси, зробивши звичною нормою.  

Але це не все, чим гра мене здивувала — Alien: Resurrection також має підтримку PS One-мишки (дуже рідкісний гість на цій платформі; ігри з такою підтримкою можна перерахувати практично на пальцях однієї руки). А я ж знаю, що на емуляторі можна прив'язати справжню мишку до цього девайсу — і вона прекрасно працюватиме даючи справжне ПК-керування!

Далі «науково-дослідним» шляхом було підтверджено, що гра нормально підтримує розгін (оверлокінг) емульованного ЦП PS1 і це не викликає помилок, пов'язаних із цим, а тому нам стають доступні справжні 60фпс без просідань. 

Таким чином, після певного налаштування, яке я покажу нижче, можна з упевненістю сказати, що за допомогою емулятора DuckStation ми отримаємо повноцінний ПК-порт гри зі всіма витікаючими — нативною підтримкою миші та швидкими збереженнями!
Хіба це не чудо?!

Але давайте будемо послідовними і спочатку дізнаємось про саму гру...  

Alien: Resurrection — історія створення та реліз

Alien: Resurrection для PlayStation не народилася в спокої. Це був проєкт, який у процесі розвитку кілька разів міняв форму й платформу.
Спочатку все планувалося як аркадна top-down action-гра, потім це переросло в 3D-adventure, і лише згодом гра еволюціонувала у First Person Shooter.
Ліцензія та можливість «працювати з франшизою» дали студії-розробниці Argonaut більше свободи, ніж керованості; та свобода ця дорого обійшлася — команді доводилося кілька разів «перезавантажувати» гру.

Перші кроки (1996–1997)

Fox Interactive дала «зелене світло», але чіткого бачення ідеї не підкинула. Коли на ринку виріс попит на тривимірні пригоди (пам’ятаєш, як Tomb Raider змінив стандарти), команда Argonaut терміново переключилася на 3D-action-adventure. Такий крок забрав купу ресурсів: перекроювання рівнів, нові анімації, інша архітектура даних — і кілька розчарованих розробників, що пішли з проєкту.

Критичний момент: рішення зробити FPS (1998)

Проблеми з камерою, контролем і загальною іграбельністю накопичувалися, і через це у 1998-му команда прийняла рішення, яке фактично врятувало гру: зробити її від першої особи. Перехід на FPS дозволив вирішити багато гейм-дизайнерських питань й одночасно розгорнути кінематографічний хорор більш органічно — темні коридори, обмежені ресурси, несподівані засади...
Але це означало ще одну хвилю переробок і, зрештою, відстрочку релізу.

Мультиплатформенний анонс і поступова концентрація на PS1

Спочатку проєкт анонсувався як мультиплатформа: PlayStation, Sega Saturn, Sega Dreamcast та PC. Але технічні й комерційні реалії внесли свої правки:

• Sega Saturn — по-перше, складна двопроцесорна архітектура, а по-друге, втрата ринкової ваги швидко зробили Saturn-версію економічно невиправданою.
• PC / Dreamcast — перенесення під інше залізо означало б фактичну переробку двигуна й ресурсів, а час був уже дуже затягнутий.

Після кількох років «гойдалок» команда й видавець вирішили: запускати те, що реально можна завершити — і це була версія для PlayStation.
Трапилося це через те, що бюджет був вичерпаний, команда була втомлена, а довести проєкт до кінця було вкрай необхідно!
Прагматизм переміг амбіції: витрати та ризики портів на інші консолі виявилися занадто високі та невиправдані.

Управління

Перехід у FPS відкрив питання керування. Argonaut скористалися можливістю DualShock — один стік для руху, другий — для повороту/прицілювання. Сьогодні це здається нормою, тоді — експеримент.
Рецензенти і гравці зустріли такий підхід по-різному: хтось критикував підвищену чутливість і «рваність» рухів, інші бачили в цьому крок у майбутнє.
Факт: Argonaut зробили ранню консольну спробу реалізувати сучасну схему управління FPS.

Ще один цікавий технічний штрих: гра підтримувала PlayStation Mouse.
Це не було масовим способом гри, але для власників периферії воно давало альтернативу зручнішому та впевненому прицілюванню.
У контексті емуляції — це велика перевага: імітація миші в DuckStation може кардинально покращити ситуацію з прицілюванням і зробити гру набагато комфортнішою!

Звук

Музичного супроводу в грі немає зовсім — і це цілком свідомий вибір.
Натомість весь простір навколо фонтанує звуками, і саме вони загортають гравця у густу атмосферу: власні кроки по металевих настилах, проводка, що коротить, гул вентиляції, звук перегорілої лампочки, далекий відчайдушний крик помираючого екіпажу корабля «Ауріга» та характерне шипіння і скребіння самих чужих.
Іноді, ідучи коридором, ти чуєш зловісне дихання ксеноморфа — і вже по цьому звуку розумієш: за кутом на тебе чекає пастка.
Окремої згадки заслуговує фірмовий motion-tracker: його підсвистування і писк постійно тримають у напрузі і підказують напрямок загрози.
Іншими словами — саунддизайн тут на найвищому рівні.

Реліз і перша реакція (2000)

Гра вийшла у 2000-му (США — 20 жовтня 2000; Європа — грудень 2000) як амбітний, але не ідеальний проєкт.
Критики й гравці погоджувалися в одному: атмосфера — одна з кращих речей у грі. Темні коридори, відчуття загрози, економія ресурсів — усе працює на напругу. Але були й суттєві нарікання:

• Графіка й анімації — не на рівні очікувань 2000-го (хоча й дуже круті для самої платформи).
• Управління — для багатьох залишалося джерелом дискомфорту через свою новизну.
• Баланс і складність — часто перетворювали проходження на серію «спроб і помилок».

Сукупність всіх факторів призвела до помірних продажів — проєкт не став хітом, але і не провалився цілковито.

Як складність вплинула на оцінки

Складність виявилася і суттєвим тягарем, і джерелом дискомфорту в грі. Хоча для жанру survival-horror високий рівень небезпеки і дефіцит патронів є плюсом, у цьому випадку хардкор був дійсно перебільшеним. Для масової аудиторії це стало джерелом фрустрації.
У сумі критичні огляди і гравці розбігалися в оцінках — від схвальних відгуків, що хвалять атмосферу, до критики через незбалансований геймплей. Це і створило характерні «середні» рейтинги.

Сьогодення: ретроспектива й історична оцінка

Час згладив гострі кути.
Сьогодні Alien: Resurrection на PS1 сприймають доброзичливіше: її обережно називають «цікавим експериментом», який намагався витиснути з PS1 набагато більше, ніж здавалося можливим. Технічні проблеми прощаються; натомість цінують дизайн, ідеї й амбіції команди.

Історія створення Alien: Resurrection — це історія компромісів.
Вона показує, як ліцензія дає і свободу, і зобов’язання, як ринок і технології диктують обмеження, і як іноді треба обирати між «ідеалом» і «реальністю».
Argonaut змогли завершити проєкт, який міг стати чимось більшим — але навіть у тому вигляді гра залишила слід: ранній приклад dual-stick управління, нішова підтримка миші на консолі і яскраво відчутна атмосфера франшизи.

Трохи особисто від себе

Додам, що момент із складністю та управлінням показує нам: гра дійсно планувалася для ПК.

Тяжкі моменти, коли консольний гравець може зіткнутися з великими проблемами через нечисленні пункти збереження і обмеження консольного керування (на геймпаді), котре не здатне в повній мірі наділити вільним володінням прицілом у ситуаціях де це дійсно потрібно, повністю або практично повністю нівелюються грою на емуляторі де гравець може підключити стандартне для ПК керування, користуватися швидкими збереженнями та налаштувати widescreen відображення картинки.

Використання quick-save та управління мишкою відчуваються настільки органічно в цій грі, що я майже з упевненістю можу стверджувати: ПК мав би стати основною платформою, але, як завжди, щось пішло не за сценарієм...

У фіналі скажу, що гра справила на мене дуже позитивне враження!
Це дійсно амбітний проєкт який переріс у повноцінну гру на 8-10 годин і яка висмоктує з бабусі-PS1 всі соки. 
Alien: Resurrection добре виглядає, звучить, має чудову атмосферу та показує, що не всі ігри, котрі зроблені за ліцензією є поганими! 

У продовж всього проходження ви отримаєте змогу пограти за декількох персонажів і хоча це не дуже впливає на сам геймплей, але різниця все одно є так як у кожного персонажа є пріоритети в різній зброї.

Щодо проблем, то момент з балансом та складністю дійсно присутній. Тому, якщо ви плануєте пограти у Alien: Resurrection, я наполегливо раджу вибирати складність Easy; в іншому випадку можуть виникнути ситуації, де без читів вам просто не обійтися!

P.S. Майже забув про обіцяне налаштування для емулятора.
Ось тут ви можете побачити налаштування для клавіатури та миші. В купі це дасть змогу проходити гру як повноцінний ПК-реліз.
Щоб нормально роздивитися що і до чого раджу відкрити картинку у новому вікні браузера!