Call of Duty 2: Big Red One [Ретроогляд ексклюзивної PS2 гри]

Call of Duty 2: Big Red One — це ковток свіжого повітря для консольного продовження серії! А розробляла її Treyarch, і саме це — перша її Call of Duty, якщо хтось не знав.

Наскільки поганою була Finest Hour, рівно настільки ця частина краща!

Покращили візуальну складову — з’явилися деталі, яких раніше не було: вітер, що несе пісок, пилові хмари під час руху колони техніки, якісніший дим і ефект туману, а засніжені локації виглядають набагато природніше. Взагалі, на гру просто приємно дивитися.

Доробили систему перезаряджання зброї — тепер це виглядає більш детально та реалістично. При відстрілі останнього набою затвор стає на затримку, і при зміні магазину герой коректно повертає його на місце. Дрібниця, але додає атмосфери!

Нарешті довели до ладу хітбокси та систему допомоги при прицілюванні. Тепер усе працює так, як і має бути: кулі летять і влучають у ціль, а автонаведення дійсно допомагає, але не робить всю роботу за вас — як це, наприклад, було в World at War: Final Fronts.

Як я вже казав — гру робила Treyarch, а ми ж знаємо, що вони не просто роблять шутери, а шутери із сюжетом! Звісно, тут немає такого розмаху, як у Black Ops II з сюжетними розгалуженнями, але вже у Big Red One з’являється драма — нехай і на базовому рівні.

У процесі проходження доведеться втрачати побратимів, і показано це буде так, що їх навіть стає щиро шкода. Супроводжуватиме це і правильна музика, і потрібні ракурси камери, і реакція товаришів та командира. Це дійсно круто — Treyarch намагались зробити не просто стрілялку, а гру з душею!

Доведеться побігати і в «стандартному» режимі, і покататися на танку, потім доведеться тікати від Тигра на своїх двох (і зроблено це зі смаком), є можливість збивати літаки — як із свого ж літака, так і з наземної зенітки. Буде й наказ знешкодити мінометні гнізда (тільки штурм нестандартний, бо гнізда розташовані в бункерах), тримати оборону, поки технік лагодить гармату, а потім із цієї ж гармати трощити ворожі укріплення…

Усе це дуже грамотно сплановано — і від того грати дійсно цікаво!

Окремо хочеться відзначити керування. На моїй пам’яті — це найзручніше консольне керування в шутері, яке я тільки пробував! Усі рухи слухняні й плавні, а при підключенні миші через емулятор грати стає надзвичайно зручно — майже як у шутер на ПК, їй-Богу!

І що найцікавіше — гра працює з частотою всього в 30 кадрів на секунду, але Treyarch зуміли зробити так, що на плавність геймплею це взагалі не впливає.

Трохи змінилася й структура самої гри. Назва Big Red One тут не просто для красного слівця — сюжетна лінія цілком і повністю присвячена цій американській піхотній дивізії. Але завдяки всьому вищесказаному, це ніяк не шкодить грі. Навпаки — через відсутність кількох кампаній, розробники змогли нормально та цілісно подати одну, єдину історію.