Colin McRae Rally 3 – Cмак справжнього ралі

Здоровенькі були!
Цього разу хочу згадати одну гру з чудової серії від Codemasters під назвою Colin McRae Rally 3.

Це справді якісний представник доволі специфічного піджанру гоночних ігор — ралі. Не кожному він до вподоби, адже головним суперником тут виступає не NPC чи реальний гравець, котрого ти бачиш на сусідній смузі, а сухий і безжальний секундомір. Ти змагаєшся не з машинами поряд, а з власною траєкторією, реакцією і правом на помилку.

До того ж у таких іграх зазвичай майже відсутня музика. І це логічно: нічого зайвого не повинно відволікати від диктора-штурмана і від концентрації, яка тут цінується понад усе.

Як би там не було, мені подібні ігри до душі!

Чому вибір зупинився саме на третій частині?
Відповім так: до першої я поки морально не готовий, а з другою треба трохи розібратися в технічному плані, бо в ПК-версії не все так гладко, як хотілося б.
Тому я в роздумах — ще колупати ПК-реліз чи плюнути й проходити оригінальну версію для PS1. Побачимо...

З Colin McRae Rally 3 я познайомився приблизно в той самий час, коли вона й вийшла — умовний 2003-й.
Сталося це в мого одногрупника. Я тоді зайшов до нього в гості й, як водиться, поцікавився, чи немає чогось новенького та цікавого. І ось тоді він буквально посадив мене за стіл, увімкнув цю «цяцьку» — і почалося.

З першого разу я, чесно кажучи, не дуже прохавав приколу: ну їдеш собі порожньою дорогою, нікого не обганяєш, де екшен? Але вже вдома, коли я встановив гру на свій ПК і самостійно проїхав кілька спецділянок, до мене дійшло, в чому тут сіль.

Окремо мене підкорила система пошкоджень: авто реально ламалося, втрачало елементи, поводилося інакше після ударів. А ще машина бруднилася під час заїздів, і це на той момент здавалося чимось неймовірно живим і правдоподібним.

Ви, звісно, можете зауважити, що система руйнування (і доволі крута) вже була втілена у FlatOut і будете праві, але тут є велике АЛЕ...
У FlatOut ми мали вигадані машини, а тут у нас "на руках" ліцензійні автівки!!! Багато ви знаєте ігор де можна руйнувати автівки за реальними ліцензіями?!

А ще я саме тоді вперше спробував грати з кокпіту, тобто з кабіни. І це був зовсім інший рівень занурення (особливо якщо грати з великого ТВ в якості монітора, що стало для мене можливим декілька років потому).

На перший погляд може здатися, що така гра не надто вимоглива до гравця. Ніби все, що потрібно, це спокійно їхати вперед і милуватися краєвидами, яким, до речі, варто віддати належне — зроблені вони дуже гарно. Ліси, гірські серпантини, вузькі гравійні дороги виглядають переконливо.

Але вся ця ілюзія розсипається в той самий момент, коли ти врізаєшся в перше дерево на першому ж повороті. І тоді швидко стає зрозуміло: це вам не Need for Speed і не FlatOut. Тут усе серйозніше.
Тут потрібні уважність, концентрація, витримка і холодний розум. Холерикам, які звикли тиснути газ у підлогу без зайвих роздумів, буде складно.

Другий удар під дих гра завдає вже після фінішу, коли з’ясовується, що заїзд не можна просто взяти й перепройти. У грі працює система очок: за кожне місце ти отримуєш певну кількість балів, і вони накопичуються протягом усього чемпіонату. Тобто не обов’язково постійно приходити першим, але стабільно фінішувати десь у хвості таблиці — це прямий шлях у нікуди. Тут важлива стабільність, а не геройський один-єдиний заїзд.

Ім’я Коліна Макрея в назві, до речі, з’явилося не для краси. Усю кампанію ви проходите саме за нього та його штурмана. І це водночас плюс і мінус гри.

Плюс у тому, що можна буквально на власній шкурі відчути, як це — виступати за команду Ford і їхати під ім’ям самого Коліна. Є в цьому певний шарм і навіть частка історичної причетності.

А мінус, як не дивно, випливає з тієї ж причини. Ви постійно граєте за Коліна, і тому в режимі кар’єри інші автомобілі залишаються недоступними. Вибору як такого немає — лише один пілот, одна команда, одна лінія шляху. Для когось це додатковий реалізм, а для когось — обмеження.

Але не варто надто перейматися. Проходячи чемпіонат, ви поступово відкриватимете доступ до інших автівок. Щоправда, покататися на них у кар’єрі не дадуть. Для цього існує окремий режим, щось на кшталт quick race, де можна самостійно обрати країну, конкретну спецділянку та машину. Такий собі полігон для перевірки власних нервів і навичок. Тут уже ніхто не тисне турнірною таблицею, можна експериментувати, ставити свої рекорди і дивитися, як вони акуратно заносяться в статистику.

А тепер, мабуть, варто трохи поговорити про графіку та фізику.

Щодо візуалу, то на 2003 рік гра виглядала дуже гідно. Гравій, бруд, відблиски на кузові, зміна покриття дороги, детальні ліси і гірські ділянки створювали цілісну картину. І при цьому гра зовсім не вимагала космічного заліза. Вона запускалася впевнено й без відчуття, що твій ПК от-от попросить пощади.

У цьому є велика заслуга самої Codemasters. Вони виступали не лише розробниками, а й видавцями, тому могли самі визначати строки релізу і доводити продукт до стану, який їх влаштовував. Ніхто не стояв над душею з календарем.

Colin McRae Rally 3 насамперед створювалася для PlayStation 2 у той самий перехідний період зміни поколінь. Розробники фактично писали повністю новий рушій і паралельно вчилися працювати з новим залізом. Оптимізація тоді була не просто пунктом у чек-листі, а справжнім фронтом робіт. І це відчувається: гра не намагалася вразити зайвими ефектами, вона брала цілісністю та стабільністю.

Через це Codemasters навіть відтермінували реліз. І, як показав результат, не дарма. Коли гра вийшла, стало очевидно: розробники не байдики били. Вони справді довели все до ладу. Картинка виглядала гідно, а просадки FPS практично не давали про себе знати. На той час це було дуже важливо, особливо для динамічної гри, де одна секунда може вирішити долю етапу.

Щодо фізики, то тут маємо своєрідний гібрид. З одного боку, відчувається зчеплення з дорогою, різниця між гравієм, асфальтом чи брудом, реакція авто на вагу і швидкість. З іншого боку, гра не перетворюється на жорсткий симулятор, який карає за кожен зайвий рух кермом. Вона залишається доволі дружньою до менш досвідченого гравця. Вийшов такий собі сим-кад — баланс між реалістичністю та доступністю.

Тепер про платформи.
Як я вже згадував, основною була PlayStation 2. Саме під неї гру й створювали з нуля. Трохи згодом вона з’явилася і на Xbox та ПК. По суті, це були прямі порти з версії для PS2.
Головна різниця полягала у більшій дальності промальовки та трохи чіткіших текстурах. Усе інше залишилося майже без змін: та ж фізика, ті ж траси, той самий контент.

Сьогодні не складно знайти всі три варіанти, але я, як ви вже здогадалися, обрав «рідну» версію для PS2. Причина банальна — швидке збереження в емуляторі.

Я не хотів надто напружуватися, а просто волів перепройти гру і згадати ті самі відчуття. І в цьому форматі це зробити найзручніше - я відтворив собі своєрідне поєднання CMRR3 та другої частини DiRT чи GRID в котрих і з'явилися ті самі Flashback'и (перемотування часу).

Але я був би не собою, якби не перевірив яка ж там реальна різниця між версіями PS2 та ПК.
У підсумку зробив, а точніше «наколхозив», відео-порівняння side by side.
Чому саме «наколхозив»? Бо робив це вперше й викручувався як міг через брак знань у цій галузі (були використані GeForce Expirience, Media Player Classic та ffmpeg).

Тож оцініть результат, цікаво буде почути вашу думку.

Із цього порівняння чітко видно: ПК-версія справді має більшу дальність промальовки та трохи чіткіші текстури. Але версія для PS2, на диво, може похвалитися кращими відбиттями на корпусі автомобіля. Такий от несподіваний нюанс.

Тут варто згадати ще один важливий момент. Якщо порівнювати ПК-версію гри з версією для PlayStation 2, то в комп’ютерному варіанті є доволі вагомий недолік, який у консольній версії можна обійти за допомогою невеликої хитрості.

Як я вже згадував раніше, Colin McRae Rally 3 не передбачає можливості перепроходження окремих спецділянок або навіть цілого відрізку кар’єри в межах однієї країни. Якщо десь припуститися помилки й втратити багато часу, виправити ситуацію вже не вийде — доведеться рухатися далі з тим результатом, який є.

Втім, у версії для PlayStation 2, незалежно від того, чи граєте ви з оригінального диска, чи через емулятор, існує невелика хитрість, пов’язана з використанням двох карт пам’яті.

Перед початком нового етапу в черговій країні можна зробити збереження на карту пам’яті в першому слоті, а потім продублювати його на карту пам’яті в другому слоті. У такому разі, якщо під час проходження відрізку кар’єри в межах певної країни більшість спецділянок буде провалено, завжди можна повернутися до попереднього збереження на другій карті пам’яті й фактично переграти цей етап знову.
На ПК такої можливості, на жаль, немає.

Також варто зазначити ще один момент.
Консольна версія запускається, що називається, одразу з коробки. А ось із ПК-релізом сьогодні доведеться трохи повозитися.

Потрібно: