Delta Force: Urban Warfare - прихована перлина пізньої епохи PS One

Delta Force: Urban Warfare  вийшла у 2002  році на PlayStation One.
Розробкою займалася британська студія Rebellion Developments, відома своєю технічною майстерністю, а видавцем виступила NovaLogic.
Тандем розробника та видавця виглядав цікаво, але все одно мало хто очікував, що проєкт стане настільки амбітним для платформи.

Гра виявилася несподіваною перлиною серед шутерів епохи PS1.
Диск з Delta Force: Urban Warfare був і в мене в дитинстві, але повністю пройти гру тоді так і не вдалося, і зараз я розумію чому...

Тепер, після того як я нарешті пройшов гру, можу сміливо заявити: цю Delta Force  можна поставити в один ряд із коронною на той час Black на PlayStation 2.
Ба більше, зважаючи на те, що гра вийшла саме на PlayStation One, її технічну та геймплейну прогресивність можна вважати навіть вищою!

Судіть самі: сучасний сетинг без футуристичних перегинів, реальні прототипи зброї, графіка й деталізація, що буквально виходять за межі можливостей PS1.
Геймплей і механіки також не пасуть задніх.

По-перше, у грі реалізовано сучасне  для шутера керування на геймпаді. І нагадаю: ми говоримо про PS1, де всі шутери мали різну мапу керування, але тільке не таку, яка б була адекватною!

По-друге, це справді тактичний, дорослий шутер.
Тут звичними є ситуації, коли можна ліквідувати супротивника, замінувати його тіло, а підкріплення, що прибуде згодом, підірветься на вашій пастці.
Або ж можна зіпсувати освітлення й тихо усувати ворогів, використовуючи тепловізор чи прилад нічного бачення разом зі зброєю з глушником.

Тут навіть реалізована механіка втрати набоїв під час перезаряджання: якщо магазин використаний не повністю, частина патронів фактично втрачається.
За рівнем здоров’я також доводиться стежити уважно, адже ресурси дуже обмежені, а HP не відновлюється саме по собі.

Місії, хоча й невеликі за масштабом, побудовані так, щоб забезпечити різноманіття ігрового процесу.
Щойно ти зачищаєш територію, а вже за мить потрібно скритно пробратися всередину та завантажити дані з комп’ютера. Ще через пів години — тримаєш ворога в прицілі снайперської гвинтівки.
Доведеться й супроводжувати важливих осіб, штурмуючи багатоповерхівку...

Окремо хочеться відзначити графіку!
Не знаю, яким чином розробникам вдалося досягти настільки соковитої для цієї платформи картинки, але факт залишається фактом: гра справді продемонструвала, на що була здатна стара добра PS1.

Проте, як це зазвичай буває, за все хороше доводиться платити.
І тут ми повертаємося до того, чому я не зміг пройти цю гру в дитинстві.
Проблема — у продуктивності.

На рідному «залізі» гра відчутно підлагує, а FPS місцями просідає до позначки 15 кадрів на секунду.
Це, безумовно, впливає і на відгук керування, і на загальний геймплейний досвід.

Сьогодні ж, коли ми маємо доступ до емуляторів, ця проблема фактично зникає. Розгін дозволяє підвищити FPS, а спеціальні інжектори додають звичне керування мишею.

Що ж до релізу, то свого часу гра отримала доволі стримані, але загалом позитивні оцінки. Критики відзначали амбіційність і технічну сміливість проєкту, хоча й звертали увагу на проблеми з продуктивністю. Через це вона не стала масовим хітом, але поступово здобула репутацію «прихованої перлини» бібліотеки PS1.

Сьогодні ж ставлення до неї значно тепліше. Ретроспективні огляди й геймерське ком’юніті дедалі частіше згадують Urban Warfare  як один із найтехнологічніших і найсміливіших шутерів покоління.
Навіть без поправки на ностальгію вона все одно виглядає гідно, а з урахуванням можливостей емуляції — ще й грається значно комфортніше, ніж у 2002 році.

Тож наразі я не бачу жодних причин не рекомендувати цю гру.
Це приклад того, як навіть на заході життєвого циклу консолі можна було витиснути з неї максимум — і залишити по собі слід, який помітний навіть через десятиліття.

Спробуйте — і переконайтеся самі. 🎮