DOOM 3: BFG Edition [Огляд перевидання]

Doom 3 — це дуже важлива для мене гра.
Саме вона стала своєрідним передвісником появи мого першого власного ПК.

Після того, як я вперше спробував пограти в цю гру у знайомого, то забути її атмосферу було вже неможливо! Тим паче, що Doom 3 здався мені своєрідним ремейком моєї улюбленої Zero Tolerance з SEGA Mega Drive (може хтось пам'ятає цю гру).
Також ніколи не забуду того певного розчарування, коли вже на власному ПК Doom 3 не захотіла працювати на максимальних налаштуваннях, хоча системні вимоги збігалися з тими, що були вказані на диску.

Більше того, доповнення доводилося запускати на мінімалках і в роздільній здатності 640×480, але, попри це, враження від гри та її графіки залишалися просто неймовірними.

Взагалі я практично не згадаю жодного мого знайомого, у котрого б ця гра на релізі працювала на максимальних налаштуваннях. Це теж був такий собі Crysis для 2004 року!

Втім, це вже справа минулих днів...
Сьогодні ж хочеться поговорити про перевидання під назвою BFG Edition.

Натхнення для запуску цієї гри з’явилося після проходження Rage від тієї ж id Software, яку я, у свою чергу, вирішив перепройти після Borderlands. Але про Rage вже в іншому огляді.

Треба зазначити, що з цим виданням я вже був трохи знайомий, але минолого разу мені так і не довелося пограти у нове на той час доповнення під назвою The Lost Mission.
І ось, нарешті, я вирішив закрити цей гештальт.

Також варто згадати, що на момент виходу BFG Edition я ставився до цього перевидання доволі негативно бо попри обіцянки зробити гру кращою за оригінал, нова версія була втратила частину графічних ефектів, позбулася сумісності зі старими модифікаціями та змінила підхід до деяких механік — зокрема, до використання ліхтарика.

Але, як це зазвичай буває, роки минають — і разом із ними змінюється сприйняття. Повернувшись до гри зараз, я вже подивився на неї зовсім під іншим кутом.

Насамперед, у це перевидання стало банально зручніше грати: воно без жодних танців із бубном підтримує сучасні роздільні здатності, співвідношення сторін й не змушує лізти у файли конфігурації.

Ми отримали адекватний і трохи оновлений HUD, можливість увімкнути розмиття при русі, яке дуже пасує цій грі та з'явилася можливість регулювання кута огляду.
Було проведено об’єднання базової гри зі старим й новим доповненням, а також додали ачівменти для тих, хто любить додаткові виклики.

Варто зазначити й те, що на сьогодні більшість втрачених графічних ефектів повернули разом з патчами. І це дуже приємно, адже саме цей момент свого часу викликав найбільше запитань до перевидання.

Майже забув згадати й про 3D-режим.
Не беруся судити, як він виглядає на моніторах, але на великому телевізорі це працює справді добре.
Особливо круто, що зміщення зображення можна тонко налаштувати під себе. Завдяки цьому легко досягти максимально комфортного 3D-ефекту незалежно від відстані до екрана.

Ще хочу написати кілька слів про звук у грі.
Я не знаю, чи зазнав цей аспект якогось поліпшення, але як же приємно було знову зануритися в це звукове оточення. У грі майже немає музики, якщо не рахувати епічний трек у головному меню, проте їй це пасує якнайкраще. Адже весь її звуковий ряд будується не на мелодіях, а на самому ігровому просторі.

Ось ви чуєте надривний звук сирени, проходите коридором трохи далі та натрапляєте на вентиляційну шахту, з якої раптом виривається стовп пари. Робите ще кілька кроків і помічаєте, що вже чавкаєте ногами по якійсь кривавій, плотській субстанції. Озираєтеся довкола й продовжуєте рух до зали керування, і тут раптом лунає вже знайоме гуркотіння ворожої істоти, яка тільки й чекає на вашу появу.

Коротше кажучи, звуковий супровід у цій грі просто фантастичний. А якщо грати в навушниках, усе це виходить на ще вищий рівень.

Я багато де й багато від кого чув, що Doom 3 нібито є «неправильним» і «неканонічним» Doom'ом, адже серія тут перетворилася на більш "повільну, в’язку субстанцію" з елементами хорору, що, мовляв, не надто узгоджується з першоджерелом.

Але знаєте що? Мені на такі розмови відверто байдуже. Бо саме Doom 3 став для мене першим по-справжньому усвідомленим і, як на мене, найбільш канонічним  Doom'ом.

До цієї гри я одразу підійшов із повагою, і вона віддячила мені сповна, захопивши з перших хвилин. З першими двома частинами я, звісно, теж був знайомий, але то був досвід із більш ранніх, дитячих років, коли я ще навіть не до кінця розумів, у що саме граю...

У підсумку, станом на сьогодні, саме ця версія виглядає найкращим варіантом для проходження цієї легендарної гри на сучасному обладнанні.

До мінусів видання BFG Edition зараз можна віднести хіба що Doom I/II, котрі сюди теж входять.
І справа тут не в самих іграх, а в їх реалізації, особливо якщо порівнювати з сучасними ремастерами.

У цьому виданні ні перша ні друга частини не отримали підтримки сучасного співвідношення сторін і працюють із оригінальною частотою — 35 FPS.
Чесно кажучи, дивно, що id Software свого часу не приділили цьому більше уваги.

Неоднозначно виглядає й ситуація з досягненнями для перших двох частин. З одного боку, добре, що ачівменти взагалі додали. З іншого, ремастери теж отримали власну «платину», тож тим, хто прагне вибити 100%, доведеться проходити ці ігри двічі, а з новими ремастерами у бібліотеці проходити версії з цього видання вже таке собі задоволення!

Щодо самого Doom 3, то говорити про нього поза контексту BFG Edition особливого сенсу немає — гра давно стала класикою та зробила великий технічний внесок в ігрову індустрію.
Це одна з перших ігор із повністю динамічним освітленням і широким використанням per-pixel lighting та normal mapping.

Окремо можна згадати лише той самий аддон The Lost Mission.
Втім, говорити тут теж майже нема про що!

По-перше, значна частина локацій здаватиметься вам знайомою. Сюжетно це обумовлено, адже події розгортаються в тому ж комплексі, що й оригінал.

Такий підхід можна сприймати по-різному: для когось це виглядатиме як повторне використання контенту, а для когось — як можливість знову відчути атмосферу гри без повноцінного перепроходження.

По-друге, формула аддону не зазнала змін.
Сюжет присутній радше номінально, а основний акцент зроблено на динаміці боїв. Причому за відчуттями це ближче до фінальних етапів оригінальної гри: ворогів багато, вони атакують із різних боків, і гравцеві доводиться постійно рухатися, реагувати й тримати ситуацію під контролем.

Коротше кажучи, як би там не було, повернення в атмосферу цієї гри виявилося для мене справді захопливим досвідом. І якщо ви, як і я свого часу, скептично ставилися до BFG Edition, раджу дати їй другий шанс — зараз вона сприймається зовсім інакше.

P.S. Гра не дозволяє одразу обрати найвищий рівень складності, і це цілком логічно для першого проходження. Але якщо ви хочете перепройти гру та відразу закрити всі досягнення, пов’язані зі складністю, це обмеження можна і треба обійти.
Для цього достатньо прописати у властивостях гри в Steam наступний параметр запуску:

+set g_nightmare "1" +set g_roeNightmare "1" +set g_leNightmare "1"

Це розблокує складність Nightmare для всіх кампаній і ніяк не вплине на досягнення. Вони, як і раніше, будуть адекватно відкриватися.