It Takes Two [Огляд гри]

It Takes Two — неймовірний проєкт, у який має зіграти кожен, хто любить ігри, цінує сюжет, вміє пропускати через себе емоції й співпереживати, а також любить веселощі й балачки в колі друзів.

Це гра з великої букви — у яку занурюєшся цілком і повністю.

Її механіки постійно змінюють одна одну, кожна викликає інтерес, і нудних чи одноманітних рівнів тут просто немає: щоразу перед вами щось нове, кардинально відмінне від попереднього.

Чарівна атмосфера супроводжує всю пригоду, а музика тільки підсилює відчуття цієї атмосфери.

Сюжет — про родину на межі розпаду.

Через рутину та непорозуміння подружжя Мей і Коді  віддаляються одне від одного і вирішують розлучитися. У цьому контексті їхня донька Роуз, як і більшість дітей у такій ситуації, відчуває вину, вважаючи себе причиною проблем.

Після чергової сварки батьків вона грає з ляльками, уявляючи, що мама з татом миряться; кілька дитячих слізок — і починається магія: батьки перетворюються на тих самих ляльок і потрапляють у казковий світ, локаціями якого будуть частини вашого дому або деталі інтер'єру в ньому.

Вам допомагатиме ще один персонаж — доктор Хакім. Це книга, на яку Роуз покладає великі надії, адже в ній описано, як налагодити стосунки через спільну роботу: "CO-LLA-BO-RATION". Хакім інколи дратує, але його поради діють.

Геймплей — це справжній кооператив: кожен виконує свою роль, щоб просунути спільну справу. Тут немає слова "Я" — є тільки "МИ".

Якщо ви просунулися далі, то ТІЛЬКИ завдяки тому, що слухали одне одного, разом освоювали механіки, підказували один одному і планували дії. Інакше — ніяк!

"CO-LLA-BO-RATION" тут працює на всі 200%.

Багато чув, що ця гра може посварити найкращих друзів чи пари, але я не розумію, як це можливо, бо гра ж, навпаки, про інше!

Може, це якось пов'язано з певними ділянками гри і окремими сегментами геймплею, коли змінюються жанри та види камери, але я не зустрів критичних моментів.

Декілька разів друг трохи матюкався через моменти з платформінгом, і один раз ми навіть помінялися ролями, аби саме я пройшов потрібну ділянку — але щоб посваритися — ні!

Досягнення переважно не пов'язані з сюжетом — це додаткові дії й міні-ігри, розкидані по локаціях. Нічого складного: трохи уважності — і все.

Мабуть, ще треба сказати про дуже хорошу продуктивність — недарма ж у титрах такий великий список тестерів!

Можу гарантувати, що гра буде добре працювати навіть на дуже бюджетному «залізі».

На перший погляд може здатися, що це просто дитяча гра, і якоюсь мірою вона такою і є — дітям буде дійсно цікаво грати, але це набагато більше ніж гра. Це інтерактивна історія, яка розповість багато корисного і дорослим; саме дорослим буде над чим задуматися під час проходження. Це гра з дуже великим підтекстом та філософським підґрунтям!

Крутезна й неочікувано не коротка гра зі зворушливим фіналом і хепі-ендом (от би й у житті так!).

Рекомендую всім — кілька незабутніх вечорів і приємний післясмак гарантовано!

P.S. У грі є лише один момент за що хочеться удавити розробників, але з геймплеєм це ніяк не пов'язано! Більше сказати не можу - дізнаєтесь самі.