Користь емуляції у наш час PART 2 [+огляд гри]

Need for Speed: Undercover — коли всі старання пішли в… нікуди

Є ігри, які не потребують довгих вступів — Need for Speed: Undercover саме з таких, але відома вона не тому що стала мега-крутим проєктом і завоювала безліч фанатів, а тому що смачно вдарила обличчям у багнюку!

Це аркадна гонка, де сюжет крутиться навколо поліцейських під прикриттям, кримінальних угруповань і, звісно, машин, що летять трасою швидше, ніж здоровий глузд дозволяє.

Цю гру у минулому справді «рознесли»: від профільної преси до підлітка, який чекав на реліз у 2008му.
Причини — очевидні: Undercover вийшла водночас вторинною і технічно недоробленою.
Навіть у 2025-му фанатські фікси не обов’язково врятують тебе від усіх проблем.

Я підходив до гри обережно та зі щіпкою цікавості — у 2008-му я її не пройшов саме через технічні труднощі. Думаючи, що спільнота могла довести продукт до ладу, я встановив гру та кілька фіксів і почав тест.

Результат — напівуспіх.
Гра стартувала, більшість помилок полагодилися, але картинка все ще далека від ідеалу: тіні залишаються піксельними (хоча фікс трохи допоміг), гамма продовжує «виїдати очі» (на щастя, Blur і Bloom можна вимкнути у фіксі). Я намагався вирішити проблему чіткості підняттям роздільної здатності — та, як би я не старався, початкове зображення залишалося незгладженим.

Тоді я згадав про dgVoodoo2 — програму, яка примушує старі ігри рендеритись через сучасний API.
dgVoodoo2 справді зробив картинку приємнішою та згладженою бо тепер все працювало у 4к, АЛЕ виник конфлікт: через інші методи рендерингу тіні почали працювати некоректно.

Сцена виглядала так, ніби перегони відбуваються не в яскравому сонячному місті вдень, а в сутінках: верхівки хмарочосів все ще підсвічені теплим сонечком, а ось на дорогах вже суцільна тінь.

Не можу сказати, що вийшло погано — вечірній вайб — це доволі цікавий досвід у цій грі, але це не те, на що я розраховував.

Єдиний робочий компроміс — повністю вимкнути тіні; тоді «день» повертається, але картинка втрачає об'єм. Краще вже вечір, ніж плаский день без тіней.

Шукаючи в інтернеті шляхи вирішення цієї проблеми, я побачив, що інші гравці стикаються з тими самими помилками рендеру — і чудодійних рішень немає.

Проте під час блукань по "кіберпростору" я натрапив на цікаве відкриття: Undercover має кілька версій і вони суттєво відрізняються.

Є Past-Gen версія, котра виходила на PlayStation 2 і Nintendo Wii — і Next-Gen для PC / PS3 / Xbox 360.

І ось що цікавого вийшло дізнатися: консольні Past-Gen релізи поводяться стабільніше і приємніші в проходженні. Я навіть почав гуглити в цьому напрямку і виявилось, що більшість гравців віддали перевагу саме "спрощеній" версії гри.

Після цієї інформації я завантажив гру для PS2, але процес емулювання виявився складнішим за попередні NFS на цій платформі - FPS іноді просідав, з’являлися короткочасні підлагування і доки я шукав як це можна виправити, то натрапив на відео з емуляцією гри на Wii — і виявилося, що Wii-версія на емуляторі Dolphin працює помітно краще.

Отже настав час встановлювати новий емулятор на мій ПК...

Після налаштування Dolphin і запуски гри я приємно здивувався — гра виглядала краще за PS2-версію і при цьому працювала як швейцарський годинник.

Але ось що мене трохи здивувало...

Глобальна мапа виявилась «переробленим» варіантом Рок-Порту з Most Wanted.

Ні — це не прямий ріпоф: карта змодельована по-іншому, і це дає відчуття знайомого, але нового міста зі своїм унікальним обличчям та характером.

Також для мене стало відкриттям, що управління в цій грі виявилось чутливішим і комфортнішим, ніж у PC-версії, а механіка уповільнення часу трохи перероблена й зручніша.

Щодо самої гри, то, незважаючи на те, що це проєкт, який намагається паразитувати на колишній славі Most Wanted, він дійсно має кілька унікальних режимів.

По-перше — дуже драйвовий режим гонитви по шосе серед щільного потоку транспорту, який називається Highway Battle. Виглядає це як гра в такі собі «шашечки» на дорозі, де треба вміло маневрувати між автівками й намагатися не врізатися в чуже авто або в узбічний відбійник.

По-друге — Outrun. Це перегони, у яких треба перехопити ініціативу суперника й триматися попереду певний час. Цей формат цікавий тим, що той, хто очолює гонку, задає маршрут — своєрідний фрістайл по місту. Щось подібне було в Underground 2, коли можна було викликати когось на дуель, катаючись відкритим містом.

По-третє — угони автівок: машину потрібно доставити до певного місця, і оскільки вона «замовлена», її слід привезти в якомога кращому стані. Під час такого угону на вас полює поліція, а в авто є смужка «здоров'я» — якщо вона спуститься до нуля, ви програли. Також у цьому режимі потрібно не лише довести машину до цілі, а й позбутися копів, що йдуть у вас на «хвості».

Що стосується саундтреку: після першого прослуховування можу сказати, що в ньому є цікаві рішення. Це не такий адреналіновий трек-ліст, як у Underground чи Most Wanted, але він усе одно гідний уваги.

Ознайомитись з плейлистом можна => тут <=

Висновок

Need for Speed: Undercover — дивний звір.

Це не культ, як Most Wanted, але й не суцільний провал. Гра прагнула поєднати кіно та аркаду, і десь спіткнулась технічно; проте при правильному підході (вибір платформи/емуляції) вона дає купу драйву. Для «легкого» й безпроблемного проходження найкраще підходить Wii-версія через Dolphin; якщо ж ти фан графіки — PC, але готуйся ковиряти фікси.

Оцінка: 6/10 Недосконала, але драйвова аркада, що варта другого шансу.

Як виглядає Wii-версія гри...

P.S. Що хотілося б додати наприкінці...

Я ні в якому разі не пропагандую проходити всі ігри на емуляторах — грайте так, як вам зручно, і отримуйте від цього задоволення!

Але іноді спробуйте щось інше або дайте другий шанс грі, яка раніше вам не піддавалася.
Можливо, якщо ви зробите перший крок, то гра відкриється вам під іншим кутом.
Власне, це стосується не лише ігор — але то вже інша історія.

На такій філософській ноті нарешті кажу вам до побачення!