Medal of Honor: Frontline [Ретроогляд ексклюзивної PS2 гри]

Medal of Honor: Frontline

Максимально автентичний геймплей, що повністю відповідає духу перших двох частин на PlayStation One. Але тепер завдяки оновленому керуванню рухатися стало значно зручніше, а споглядати графіку — приємніше: PS2 справді покращила візуал. Локації теж стали ширшими, більшими й відкритішими.

Нарешті й консольні гравці отримали змогу взяти участь у штурмі під час висадки в Нормандії — тепер ніхто не залишився осторонь!

На жаль, оскільки гра вийшла на початку життєвого циклу PS2 і через брак досвіду на новій платформі розробники не змогли повністю розкрити потужності консолі. Хоча Frontline виглядає значно краще за оригінальні частини, вона все ж не конкурує з графікою ігор, що вийшли трохи згодом.

Структура й подача сюжету повторюють формат оригіналів. Спочатку потрапляєш до інтерактивного меню — фішки серії тих часів. Далі обираєш місію та дивишся ролик із закадровим голосом, який коротко пояснює загальну картину, після чого отримуєш письмовий брифінг із чітким завданням і шляхами його виконання. По завершенні рівня з’являється статистика: загальний рейтинг, кількість витрачених набоїв, відсоток влучань і кількість ліквідованих ворогів.

Вороги, до речі, і досі дуже гарно й трохи театрально реагують на влучання куль - це те, що робило більш "живими" попередні частини серії і зовсім не зіпсувало атмосферу у Frontline.

Трохи засмутило, що з убитих супротивників не можна підібрати зброю — доводиться грати лише з тим арсеналом, який видають розробники заздалегідь. Забирати можна лише набої й аптечки. Також не надто приємно, що тіла вбитих солдатів зникають прямо на очах. Розумію, це технічні обмеження PS2, і в багатьох іграх трупи теж зникають, але там це відбувалося повільніше — ти встигав «зникнути з місця злочину», перш ніж тіло починало випаровуватися, мов той вампір на світанку.

Спірним рішенням є й відсутність контрольних точок: у разі поразки доводиться починати рівень з нуля. Дивно, адже в ПК‑версії вже давно є quick save, а тут чомусь лишилися вірні старій школі й не додали жодних чекпоінтів.

Натомість за музичний супровід варто хвалити гру беззаперечно. Оркестрова тема, як і раніше, — на 10 із 10, саме вона додає справжньої та багатої атмосфери!

Ще варто зазначити швидку динаміку: іноді, рухаючись рівнем, відчуваєш себе так, ніби граєш у консольну версію Quake II. Не можу назвати це недоліком — просто незвично для такого сеттингу.

І завдяки доволі «простій» графіці розробники зуміли тримати стабільні 60 кадрів за секунду без жодних просідань!

В цілому ми отримали знайому Medal of Honor, яку вже бачили на PlayStation One, але завдяки більш потужній платформі все вийшло масштабніше. Також думаю, що дядько Спілберг залишився задоволеним додаванням висадки в День Д!