Medal of Honor: Rising Sun [Ретроогляд ексклюзивної PS2 гри]
Medal of Honor: Rising Sun
Минув рік від релізу MoH: Frontline. За цей час EA Los Angeles трохи покращила графіку, але, здається, розробники досі не готові розпрощатися зі старими технологіями.
Ті ж самі внутрішньоігрові ролики чи катсцени (як вам більше подобається) усе ще пререндерені — і зроблено це просто жахливо, із помітною пікселізацією відеоряду. Інколи складається враження, що навіть на PS One ці “заставки” виглядали куди краще!
Чому було не зробити всі сюжетні відео на рушії гри - нікому не відомо!
Щоб підтягнути графіку, довелося віддати в жертву ігровим богам кадрову частоту: замість попередніх 60 fps тепер маємо 30 кадрів за секунду.
Цілитися через, так званий, ironsight досі не можна, і це вже не просто смішно — це починає дратувати, адже конкуренти таку функцію реалізували вже давно! Також, як і раніше, не можна рухатися під час прицілювання — ще одна данина старій ері PS One, від якого інші студії давно відмовилися.
Ніякого аім-асиста тут теж немає — прицілювання не «примагнічуватиме» вас до цілі. Натомість реакція ворога трохи заторможена, і ви встигаєте самі прицілитися.
Взагалі незрозуміло, як EA проводила дослідження ринку та сучасних тенденцій, якщо в серії Medal of Honor фактично немає жодних нововведень… Навіть підбирати зброю досі не можна!
Хоча є одне нововведення — зберігання посеред місії. Ні, це ще не чек-поінти, які вже всюди були, а окремі точки для ручного збереження, розташовані в кількох місцях рівня. Отже, знову ті самі граблі: забув зберегтися й помер — починай усе спочатку або з останнього ручного сейву! Навіть у цьому видно ставлення розробників до гравця: система стала трохи зручнішою, але загалом лишилася застарілою та “рагульною”!
На мою думку, це ключовий момент: якщо гравець хоче в будь‑який момент відійти від консолі чи ПК, то він має мати змогу це зробити безболісно щодо прогресу. Добре, що на емуляторі таких проблем немає — інакше моя дупа дійсно б палала!
Рівні все ще “кишкоподібні”.
Не зрозумійте мене неправильно: у CoD місії теж лінійні, але там лінійність якось “маскується” дизайном і увага гравця перехоплюється іншими елементами. А тут вона “лізе” зі всіх щілин і постійно нагадує про себе. До того ж трапляються завдання, коли треба оббігти рівень кілька разів у пошуках предметів чи секретів, які зовсім не натякають, де їх шукати — справжній піксель-гантинг, данина старим механікам, яка лише дратує.
За лаштунками це та сама ітерація MoH, що й попереднього разу.
Після цієї частини я почав розуміти, чому серія, яка відкрила жанр, поступово здає позиції. В усьому винна самовпевненість видавця, надія на фанатську базу та елементарна економія. Коли конкуренти експериментували з оптимізацією, покращували рушій і додавали нові фішки, EA Los Angeles, здається, вважала: “Нам і так добре, навіщо щось змінювати?”.
Що ж, самовпевненість і “нетверезість розуму” звели на нівець не одну компанію та франшизу. Подивимося, чи зроблять вони висновки в наступній частині…
Я не знаю, які оцінки гра мала на релізі, але Rising Sun мені здалася цілком вторинною — причому це вже вдруге в мене з'являється таке відчуття!
Єдине, що й досі на високому рівні — це музика!
Чи варто зараз у неї грати?
Не зрозумійте мене невірно — це досі цілком нормальна гра, у яку цікаво грати навіть сьогодні, якщо вас не лякає стара графіка, емуляція та управління геймпадом (або емуляція геймпаду мишкою). Я лише констатую, що франшиза в певний момент застопорилася й не прагне розвитку в порівнянні з конкурентами. Тож Rising Sun варто запускати, тільки якщо вам цікаво простежити шлях підйому й падіння серії, як це роблю я. В іншому разі краще утриматися — тут ви вряд чи знайдете щось справді нове.
