Medal of Honor: Underground - мій перший шутер на PlayStation One від Спілберга

З цією грою я познайомився як тільки в мене з'явилася "Сонька".
З консоллю були придбані 4 диски з іграми: MediEvil, Tomb Raider: Chronicles, якась з частин 101 Dalmatians і ось ця частина Медалі за відвагу.

До цього мені доводилося грати в шутери, але то були старенькі на той час Wolfenstein 3D, DOOM та Zero Tolerance на Sega Mega Drive.
Все це були ігри, котрі імітували 3D, але не були тривимірними по-справжньому, і саме тому Medal of Honor вражала!

Дивувала тим, що ігровий світ дійсно був "осяжний", зброя та вороги не були простими пласкими спрайтами, а мали об'єм, бо були справжніми 3D-моделями, котрі не лише виглядали добре, а ще й мали чудову анімацію перезаряджання.
Взагалі анімаціям та дрібницям у цій грі приділили дуже багато уваги, і це вигідно виділяло Medal of Honor серед інших шутерів на платформі.

Взяти ворогів — NPC дуже по-різному реагують на влучання, і все залежить від того, куди потрапить ваша куля.

Якщо влучити в ногу, то німець починає хапатися за неї чи впаде на коліно; при влучанні в торс видно, який імпакт отримає ворог; при влучанні в голову тіло падає, завмерши; а якщо на голові була каска, і ваша куля її не пробила, то вона злітає з голови фріца з характерним дзвіном, а може трапитись таке, що перед смертю ворог затисне спусковий гачок і випустить всю обойму собі під ноги.
Я не знаю, у якій ще грі того часу стрільба була реалізована так добре!

Крім цього, вороги не є простими бовдурами — вони активно займають позиції за укриттям, стріляють із-за кута, падають на землю та перекочуються, відкидають гранати, які ви в них кидаєте — все це дуже добре впливає на атмосферу гри.

Якщо говорити про графіку, то тут теж все добре.

Завдяки сетингу та сюжету, який розповідає про диверсійні місії, більшість подій проходить вночі чи в сутінках, і це дає змогу "замаскувати" всі обмеження консолі; а деякі денні рівні також вміло використовують фішки з Silent Hill — обмежена дальність промальовки обґрунтовується піщаною бурею у пустелі.

Та що говорити — навіть меню у цій грі інтерактивне та анімоване під тематику спротиву, а на кожному брифінгу перед завданням нам через проектор показують цілі місії та відеохроніку 40х років.
Все це виглядає дуже круто та автентично! 

Взагалі гра дуже різноманітна в плані локацій — тут майже немає рівнів, котрі були б схожі один на одного, а на додачу до цього розробники старалися також урізноманітнити й геймплей.
Саме тому вам не завжди треба стріляти навкруги — інколи місія полягає в проходженні завдання по стелсу, де вам доведеться видавати себе за іншу особу.

Окремо слід відзначити звуковий супровід гри.
Оркестрова складова настільки чудово та гармонійно передає атмосферу, що у гру поринаєш цілком та повністю.
Це взагалі якась магія, бо гра може тебе захопити, незважаючи на те, що її вік може бути навіть більшим, ніж у тих, хто зараз читає цю статтю!

Цікавим також є те, що головною героїнею гри є жінка, що дуже нетипово для маскулінних шутерів тієї епохи.

Головна героїня гри — молода дівчина на ім'я Манон Батіст.
Її персонаж заснований на Елен Дешам Адамс, котра брала участь у Французькому Руху Опору. В оригінальній "Medal of Honor" Манон Батіст була координаторкою Джеймса Паттерсона, який отримував від неї завдання.

Здавалося б, як це можливо, що всі складові гри зроблені так віртуозно та професійно...

Секрет криється у тому, що за проєкт відповідав сам дядько Спілберг, і гра Medal of Honor — це цілком його ініціатива.
Спілберг волів зробити гру як ігровий «партнер» до його фільму "Врятувати рядового Раяна" і загалом бажав передати кінематографічне, історично-переконливе відчуття Другої світової у відеоігровому форматі. Саме з його ініціативи формувався основний задум про атмосферу та спосіб подачі.

Режисер заснував студію DreamWorks Interactive, через яку стартував проєкт — студія й команда працювали під його егідою, а він відігравав роль виконавчого продюсера. Це дало проєкту доступ до кінематографічного підходу, ресурсів і стандартів якості, що відчутно вплинуло на презентацію, звук і наратив.

І тут треба сказати, що йому не просто вдалося реалізувати свій задум — він започаткував тренд, якому роками слідували безліч інших розробників.
Його новостворена студія DreamWorks показала, як треба робити ігри, і саме завдяки Medal of Honor ми отримали такі франшизи, як Call of Duty, Brothers in Arms та багато інших ігор на цю тему.  

Спірним нюансом, мабуть, є лише момент із керуванням — незважаючи на те, що геймпад DualShock уже був у продажу, розробники ще не зрозуміли, як ним найкраще користуватися, а тому "мапа" керування не зовсім звична; хоча, враховуючи те, що зараз на емуляторі все можна налаштувати під себе, а керування камерою взагалі можна прив'язати до миші, то для сучасного гравця цей мінус ніяк не завадить у проходженні!

І тому, якщо вам цікаво з чого починались культові серії ігор, Medal of Honor: Underground - саме те з чого треба починати!