Need for Speed: Carbon - весняне ностальгічне загострення =)

Перш за все - поздоровляю вас всіх з настанням весни і завершенням такої депресивної зимової пори!

Останнім часом у мене було надто багато шутерів, і я вже навіть трохи від них втомився. Тож з’явилося бажання повернутися до перегонів. Тим паче, що в мене для емулятора PS2 досі завантажена версія Need for Speed: Carbon, яка лежить ще з часів моїх перших оглядів серії NFS та розмов про емуляцію (і це ще не остання NFS епохи PS2, котра, я сподіваюсь, тут з'явиться).

Також варто зазначити, що з цією грою в мене пов’язана трохи дурнувата, але кумедна історія, яку я не можу не згадати. Це навіть дивно, що у мене з серією NFS пов’язані якісь забавні життєві події. Раніше я про це якось не замислювався...

Коротше кажучи, був період, коли мене носило у справах центром країни. Я їздив між Києвом, Ірпенем та Черніговом, а тим часом мій ріднесенький ПК мирно спочивав на півдні, у Херсоні.

Коли я залишив домівку, комп’ютер уже був не першої свіжості, а за час моїх мандрівок устиг остаточно застаріти. Тоді якраз тривав перехідний період для ПК: відеокарти масово переходили з AGP на PCI Express, жорсткі диски з IDE на SATA й так далі.
Іншими словами, я вже не міг відносно безболісно щось оновити чи модернізувати, довелося б просто купувати новий системний блок. А на той час, як, зрештою, і зараз, це було доволі дорогим задоволенням.

Саме тому, коли одного вечора ми з хлопцями вирішили, скажімо так, «культурно відпочити» й зайшли до одного з магазинів по «пальне», я, вже перебуваючи у нетверезому стані, натрапив на секцію з ігровими дисками. Ця секція була присвячена актуальній на той час платформі PlayStation 2.
Трохи поблукавши між стендами, я помітив диск із грою Need for Speed: Carbon.

Покрутивши коробку в руках, я ухвалив майже доленосне рішення: якщо збирати ПК зараз надто клопітно, то чому б не придбати консоль і спокійно грати, не переймаючись системними вимогами? До того ж PS2 могла стати ще й перспективним мультимедійним центром, який без проблем відтворював DVD та аудіо-CD. На додачу консоль вміла запускати ігри з PS One і все це відтворювалося б на ТВ з великою діагоналлю замість монітору в 17" і роздільною здатністю у 1024х768, котрі в той час ще використовувалися на повну котушку... Ідеальна система з кожного боку!

От тільки грошей на приставку в мене не було. Тож я вирішив придбати цей диск — як своєрідну запоруку того, що консоль усе ж доведеться купити, хоч би там що.

Ось так мої п’яні походеньки відкрили мені шлях у світ консольних ігор на PS2. І я жодного разу не пошкодував про це рішення.

Фух, із лірикою покінчено. Переходимо до самої гри.

Carbon — це чергова спроба Electronic Arts віднайти так звану «золоту формулу» франшизи Need for Speed.
Після Need for Speed: Most Wanted у них уже був непоганий оновлений (відносно Underground 2) рушій, доволі велика відкрита локація та працююча система поліцейських переслідувань. Тож у компанії вирішили поєднати ці вдалі напрацювання з не менш вдалою концепцією Need for Speed: Underground 2.

У підсумку ми знову опинилися на вулицях нічного міста.

Не братимуся з упевненістю говорити за ПК-версію, хоча я і її проходив, але для версії на PS2 нічна пора доби стала дуже доречною. Завдяки цьому вдалося приховати частину графічних обмежень системи й водночас трохи поліпшити продуктивність. Можна припустити, що подібний підхід використали і на ПК із тією самою метою, адже рушій гри, хоч і був кращим за той, що застосовувався в Underground та Underground 2, усе ж уже не міг повноцінно конкурувати з більш сучасними технологіями того часу.

І ось коли ця «золота формула» нібито знову була віднайдена, постало питання: як зробити Carbon відмінною від Most Wanted не лише візуально, а й геймплейно?

У грі з’явилися каньйонні заїзди проти звичайних суперників (до цього щось подібне вже було в Underground 2, але цього разу цю механіку дійсно доробили), а також поетапні дуелі з босами. Дещо переробили систему дрифту, а поліцейських трохи послабили, зробивши переслідування менш виснажливими.

Та головною вишенькою на торті стала система Autosculpt.
Вона справді дозволяла зробити автомобіль більш унікальним. Якщо раніше можна було лише замінювати окремі елементи екстер’єру, то тепер з’явилася можливість гнучко налаштовувати їх форму: подовжувати чи розширювати спойлер, змінювати розмір повітрозабірників, варіювати діаметр коліс тощо.

Autosculpt став цікавим нововведенням, у якому гравці могли провести чимало часу, буквально «ліплячи» свою машину під власний смак. Звісно, це не була революційна функція, що кардинально змінювала геймплей, але як інструмент для творчості вона працювала доволі вдало.

Також трохи змінилася система наліпок і фарбування. Тепер усю свою творчість можна було масштабувати й обертати на всі 360 градусів, що дозволяло створити справді унікальне оформлення автомобіля.

Крім того, була впроваджена система напарників. Ці дружні до вас NPC з’являлися в перегонах разом із вами та виконували роль невеликих помічників. Хтось міг таранити машини суперників, хтось підказував коротші шляхи на трасі, а хтось допомагав розігнатися, створюючи ефект сліпстріму.

Втім, на практиці союзники частіше заважали, ніж реально допомагали. Єдина відчутна користь від них була тоді, коли вони самі приходили до фінішу першими й приносили команді додаткові очки.

Музикальний супровід

У Carbon музичний напрямок змістився від ширшого рокового звучання у сторону темної електроніки з індустріальними та хіп-хоп елементами. Атмосфера стала щільнішою, більш нічною, холоднішою за відчуттями.

Якщо говорити чесно, це вже не зовсім мій стиль. Я не можу сказати, що саундтрек мені не сподобався, але того самого емоційного вибуху, який був у Underground чи Most Wanted, я для себе тут не відчув. Хоча багато моїх друзів сприйняли його дуже позитивно.

Втім, усе змінюється, коли мова заходить про композиції, створені спеціально для ключових моментів гри. Музика під час заїздів із босами або в погонях із поліцією працює зовсім інакше. Вона напружена, пульсуюча, з відчутним адреналіном у кожному такті.

Під час битви з босом саундтрек не дає відчути впевненості навіть тоді, коли ти вже попереду. Він тримає в постійній напрузі, ніби підкреслюючи: перемога ще не твоя, її потрібно буквально вирвати. І саме в ці моменти музика стає не просто супроводом, а невидимим учасником заїзду, який постійно підганяє тебе вперед.

Автопарк

1. Поділ на класи

У Carbon з’явилась чітка система трьох класів:

• Tuner
• Muscle
• Exotic

І це не просто умовність. Кожен клас мав свою керованість і характер:

• Tuner - краще заходили в повороти
• Muscle - мали потужний старт і прямолінійну силу
• Exotic - були універсальні й швидкі

У Most Wanted такого чіткого “характерного” розподілу не було. Там різниця відчувалась, але не була концептуальною частиною геймплею.

2. Менше авто загалом

Автопарк у Carbon став меншим, ніж у Most Wanted. Частину моделей прибрали. Деякі повернулися, але загалом список виглядав скромніше.
Це одна з речей, яку на релізі часто критикували.

3. Більше фокусу на тюнінг

Завдяки системі Autosculpt акцент змістився з “кількості машин” на “унікальність конкретної машини”.
Тобто замість того, щоб просто купувати нову модель, ти міг довго “ліпити” одну, підганяючи її під себе. Автопарк ніби став меншим, але кожен автомобіль отримав більше простору для індивідуальності.

4. Більше суперкарів

Carbon сильніше нахилився в сторону екзотики. Відчувається зсув від “вуличних тюнерів” до більш статусних, дорогих авто. Це логічно, бо масштаб конфлікту вже не просто вуличні перегони, а боротьба за території.

В іншому ж це був добре знайомий і звичний геймплей, але чи потрібно було щось кардинально більше?
Проходячи гру зараз, можу сказати, що вона й досі здатна захопити. Єдине, що може трохи втомлювати, це повторні заїзди, коли доводиться відбивати вже завойовану територію (також одна з нових механік гри, хоча за фактом це той самий "чорний список" з MW).

Загалом прийнято вважати, що Carbon не такий вдалий, як Most Wanted, але, з моєї точки зору, ця частина так само цікава та атмосферна.
Скажу навіть більше - коли я зараз перепроходив і MW і Carbon, то остання мені зайшла більше!

Наразі у вас є три шляхи пограти у Carbon: версії для PS2 або PS3, які добре емулюються, та ПК-версія, що підтримує численні модифікації. Нещодавно, оно, з’явився пост про модифікацію RTX Remix.

Не дивлячись на те, що версія для PS2 є найслабшою з точки зору сучасної графіки, ця різниця фактично нівелюється: і ПК-версія, і PS3 зараз вже теж виглядають застарілими, тож PS2-версію можна вважати своєрідними «середніми налаштуваннями» ПК-гри.

Ну а взагалі я вибрав зараз саме її для проходження лише тому, що минулого разу обпікся з ПК версією Most Wanted, котра мала свої заморочки про котрі можна дізнатися із мого минулого огляду. Так от щоб не натрапити на ті самі граблі я одразу обрав консольний варіант.

Що особливо цікаво, так це те, що PS2-версію можна завантажити та запустити навіть на сучасних смартфонах. Звісно, потрібен не бюджетний пристрій, а телефон із більш продуктивним залізом. Проте саме ця версія відкриває можливість насолоджуватися грою не лише на ПК чи ноутбуку, а й на портативних пристроях — смартфонах чи навіть портативних приставках.

Обирайте свій варіант і підкорюйте Palmont City!

P.S. Одразу вибачаюсь за російськомовний ігровий інтерфейс у відео, але тільки ця версія (SLES-54324 / CRC: 26DFEE66) дозволила встановити потрібні патчі NO Blur/Blum. Американські NTSC версії відмовилися нормально запускатися з цими фіксами.
Також до гри були додані HD-текстури, що практично наблизило PS2-версію до ПК релізу.