Need for Speed: High Stakes - несправедливо охаяна гра [Огляд]

Оскільки з серією Test Drive на PS1 ми закінчили, можна повернутися до Need for Speed.
На старенькій консолі Sony першою для мене NFS стала Porsche Unleashed, але зараз не про неї.

Сьогодні поговоримо про NFS: High Stakes. Чому саме про неї, а не про NFS 1/2 чи легендарну NFS 3: Hot Pursuit? Тому що я доволі часто чув не дуже хороші відгуки про High Stakes. Її постійно порівнюють із Hot Pursuit і кажуть, що ця гра не привнесла нічого нового, виглядає так само, як третя частина, що фізика автомобілів змінилася і гравці на це не очікували тощо.

Так от — мені свого часу не довелося пограти ні в Hot Pursuit, ні в High Stakes. Якось не знайшлося цих ігор у моїх магазинах, і тому я лише чув про них із розповідей. Тож я вирішив провести невеликий експеримент: спочатку пройти High Stakes, а потім — Hot Pursuit. На мою думку, такий підхід дозволить оцінити High Stakes чесно й без упереджень.
Поїхали...

Розглядатимемо версію для PlayStation One — після порівняльних роликів я зробив висновок, що консольна версія має атмосферніші краєвиди. Власне, локації на ПК і на PS1 однакові, але кольори, освітлення та загальна атмосфера на PS1, на мою думку, відчутно кращі (дивись відео).

Тим паче я натрапив на інструкцію, як зробити ремастер консольної гри за допомогою емулятора DuckStation, і одразу можу сказати: поліпшена версія виглядає дійсно добре, і можна отримати чесні 60fps!

Гра зустрічає мінімалістичним, але стильним меню з приємною електронною музикою. Далі пропонують кілька режимів:

• швидка гонка (вибір авто, траси й часу доби),

• режим Hot Pursuit (проходження траси з поліцією),

• турніри (можна сказати — кар’єрний режим),

• унікальні івенти (додаток до кар’єри).

Перші два режими зрозумілі, а от про турніри й івенти варто розповісти детальніше. У цій частині зробили ставку на прогресію з використанням грошей. У вас є невеличкий стартовий капітал, який можна витратити на придбання першої машини. З цією машиною ви потрапляєте до найпростішого (навчального) турніру. Призові гроші складаються не лише з основної винагороди за турнір, а й із винагород за проміжні гонки в турнірі.

Накопичуючи гроші за проміжні гонки, ви зможете трохи поліпшити своє авто. Апгрейди поділяються на три типи: управління, двигун і аеродинаміка. Якщо їздити обережно і вкладати гроші в дійсно потрібні поліпшення, то виграти турнір можна практично з першого разу.

Але не все так просто: чим далі, тим частіше трапляється ситуація, коли коштів на наступне потрібне авто не вистачає. І тут на допомогу приходять івенти.
Щоб увійти в івент, потрібен стартовий внесок, а виграшами можуть бути не лише гроші, а й окремі дуже прокачані автомобілі.
Також цікавинка івентів у тому, що тільки тут трапляються гонки з дорожнім трафіком, що значно змінює ситуацію на дорозі.

На цьому про кар’єрний режим усе: проходите турніри, отримуєте кошти, купуєте нове авто і починаєте наступний турнір, поки не пройдете всі.

Графіка та ігровий процес

Ось тут мене дуже потішив дизайн локацій і опрацювання деталей!
Якщо ви їдете дорогою й бачите залізничну колію, то точно побачите й потяг, що рухається; якщо над дорогою є естакада — по ній стовідсотково їздитиме трафік; якщо гонка проходить вранці — сонечко намагатиметься показати вам GodRays у стилі PS1, і це виглядає органічно й красиво.
Траси мають кілька варіантів за часом доби — ранок, день/ніч чи вечір (вечірні варіанти виглядають особливо гарно).

Також дуже здивував водій у кабіні!
По-перше, він промальований: є обличчя, зачіска, одяг (це не просто макет чи силует).
По-друге — водій повертає кермо під час руху! Уявіть собі — PS1-гра, а водій крутить кермо.

Ну і пошкодження. Якщо кудись врізатися чи зіткнутися з авто опонента, то на машині можна побачити подряпини чи вм'ятини, а якщо їхати узбіччям, то можна забруднити машину.
На всіляких парканах теж видно деформацію якщо в них влетіти.

До спірних рішень можу віднести лише трохи інерційне керування автомобілем та не дуже велику кількість локацій, хоча останній пункт розробники намагаються компенсувати реверс-версіями трас та різними годинами доби.

Окремо про музику

Граючи в старі гонки, я усвідомив одну річ: зараз перестали писати унікальну музику для подібних ігор і просто складають плейлисти з готових треків.
Іноді зроблена підбірка працює, але дедалі частіше композиції вибиваються з ігрової атмосфери.
Раніше досить часто наймали композитора чи музиканта, який написав би треки під тон та атмосферу гри і High Stakes пощастило бути такою грою, хоча тут є і кілька ліцензованих треків.
Не можу сказати, що музика мене захопила повністю, але вона точно пасує грі!

Висновок

Висновок простий: мені гра сподобалася, і я не зрозумів, за що її критикували!
Для свого часу High Stakes зроблена добре. Грати в неї й досі цікаво — я пройшов гру повністю і жодного разу не пожалкував.
Єдине зауваження — система збережень: знову не можна зберігати прогрес між гонками. Але, як і в попередньому огляді, це перестає бути проблемою, якщо грати через емулятор.  
Ну і можна було б відзначити не дуже стабільну частоту кадрів, але це було б проблемою якщо проходити гру на рідному залізі або на неналаштованому емуляторі, а так з цим проблем немає.