Split Fiction — кооперативний феєрверк [Огляд гри]

Split Fiction за своєю суттю — та сама It Takes Two, але зроблена за правилами, коли сиквел (хоча гра ним і не є) повторює оригінал, проте виглядає більш соковитим, стильним і яскравим. Розробники взяли все те, що так подобалось гравцям у попередній грі, та помножили на два.

Тут ви знайдете ще більше відсилань до поп-культури, більше різноманіття в ігрових жанрах і більше ігрового часу — за рахунок того, що міні-ігри перетворилися на окремі міні-рівні-оповіді.

Услід за зміненим сюжетом змінився й сетинг. Усі події відбуваються в антиутопічному Sci-Fi, на кшталт «Того, що біжить по лезу», та в різноманітних світах-фентезі, де можна побачити чимало відсилань до культових всесвітів, як-от «Володар перснів»...

Ці сетинги чергуються між собою, і ви постійно поринаєте в нову історію. Це може бути спасіння земель від Крижаного Короля чи втеча від кібер-найманців на мотобайку в стилі TRON: Legacy.

Така зміна подій пояснюється сюжетом — дві дівчини-письменниці за запрошенням потрапляють до видавництва, де їм пропонують підключитися до машини, щось типу міні-матриці, яка може втілювати фантазію в кібернетичну реальність. Далі, як завжди, все йде шкереберть і починаються ваші пригоди...

І ось тут хочеться сказати: ці пригоди геймплейно дуже цікаві і круті, а сюжетно... Сюжет — найбільший мінус гри. Події майже не розвиваються і все топчеться на одному місці, а ігровий антагоніст настільки карикатурний, що про нього взагалі немає що розповісти. Це типовий «злодійський» злодій із поганими намірами, бо сюжету це потрібно! Сюжет тут просто є — його можна вмістити буквально в одне речення.

А от щоб компенсувати цей недолік, розробники навалили купу цікавого геймплею! Знову й знову ви будете стикатися з новими механіками та змінами в самому геймплеї. Доведеться їздити, літати, бігати, стрибати, плавати, перетворюватися на тварин і навіть робити те, про що в житті не здогадався б. Буде купа референсів на різні ігри — тут і Contra з Battletoads, і Diablo з Dark Souls, і т.д.

Сам кор-геймплей у вигляді платформінгу розробниками зроблений трохи вимогливішим до гравця. Цього разу треба не просто стрибати з платформи на платформу, але й стежити за таймінгами, інколи орієнтуватися на анімації — загалом зросли вимоги до реакції гравця. Не можу сказати, що гра стала складною — ні! Але для тих, хто з дитинства не дружить із платформерами на кшталт Crash Bandicoot, можуть виникнути деякі проблеми. В іншому — це така ж чудова гра, як і It Takes Two, і проводити за нею час дуже весело.

Як і минулого разу, дуже добре попрацювали над оптимізацією. Незважаючи на те, що гра вийшла цього року (2025) і створена на Unreal Engine 5, вона зовсім невибаглива!

Мисливцям за досягненнями теж буде чим зайнятися. Досягнень хоч і не дуже багато, і переважна більшість не складна, але є декілька «родзинок», де доведеться показати, на що ви спроможні.

Рекомендую цю гру до проходження і раджу грати в неї з хорошим другом. У тяжкі моменти підбадьорюйте один одного і зберігайте внутрішній спокій!

До речі, як і у It Takes Two у грі є функція Friend's Pass, а тому однієї копії досить для того щоб грати удвох!