Test Drive 6 - гонки на межі можливостей PS One

Цей огляд з'явився на світ завдяки Vlados’у, який згадав у Steam про старі саундтреки до гонок.
Саундтрек тут дійсно дуже крутий, і, прослухавши цей треклист, мені захотілося освіжити пам’ять та подивитися, як воно виглядає та грається зараз, адже цю гру я теж мав у дитинстві на PlayStation One.

Тоді я в неї грав, але щоб повністю пройти — в мене бракувало ні нервів, ні скілу, ні розуміння, що конкретно від мене хочуть!

А зараз, через стільки років, поглянути на гру стало навіть цікавіше: по-перше — це занурення в безтурботне дитинство, а по-друге — можна зробити нормальне оцінювання, бо тепер усе можна адекватно роздивитися і порозумітися зі всіма механіками.

Тож почнемо...

Спочатку давайте розберемося з цифрою в назві гри. Звідки там цифра 6?

Справа в тому, що серія Test Drive бере свій початок у далекому 1987-му році, і до 1990-го вже встигла випустити три частини для DOS, а на PlayStation One гра дебютувала тільки з 4-ї частини у 1997-му. Через це багато людей намагалися знайти попередні ігри на платформі PS, але ті пошуки були марними.

Я дізнався про серію теж лише з шостої частини, бо консоль у мене з’явилася десь у 2001–2002 роках, і на полицях магазинів та в пунктах прокату лежали здебільшого більш нові частини ігор.

Тоді грою я якось не дуже проникся, бо віддавав перевагу серії Gran Turismo через її досконалу графіку на платформі, а також NFS, де поріг входження був дуже низький. Ви можете справедливо дорікнути, що в Gran Turismo все теж доволі складно через менеджмент, тюнінг, ліцензії тощо. Це дійсно так, але не забувайте, що там був і режим аркади, де можна було просто кататися і ні про що не думати!

Зараз я розумію, що треба було не пропускати гру, а постаратися в ній розібратися, адже реалізація ігрового процесу тут доволі цікава.

Запустивши гру, ми потрапляємо в меню, де пропонують декілька режимів:

• Турнір (можна рахувати за кар’єру).
• Поліцейське переслідування (режим, у якому ви переслідуєте гонщиків і штрафуєте їх).
• Випробування (перегони на час за контрольними точками).

У турнірі є чотири класи/рівні, і для кожного з них вам буде потрібне окреме авто. Для стартової машини вам нададуть певну суму грошей — таким чином ви можете потрапити до першого рівня турніру.

Але не все так просто. Щоб потрапити в гонку, потрібно зробити стартовий внесок, який не повертається у разі програшу чи виходу з турніру. Може статися так, що на початковий капітал ви придбаєте автівку й почнете її прокачувати (так — тут є тюнінг). Після придбання потрібних деталей виявиться, що вам банально не вистачає грошей на внесок до турнірної гонки — і вас туди не пускають!

Що ж робити?

Якщо грошей не вистачає, потрібно йти до режиму випробувань. У цих гонках з вас ніхто нічого не вимагає — ваша задача просто встигнути приїхати до фінішу, поки не сплив час, відведений на проходження змагання. Кожне наступне змагання важче за попереднє, але й винагорода вища!

Назбиравши потрібну суму, можна повернутися до турніру й стартувати бажану гонку. Грошовий внесок виступає ще й як ставка, яку можна збільшувати. Чим вищу ставку ви робите, тим більше буде фінальна сума призу за весь турнір.

У вас є два варіанти проходження — обережне й азартне.

В першому випадку ви робите лише обов’язкові внески й отримуєте мінімальні виплати. Цих виплат ледь вистачить на мінімальний тюнінг для подальшого проходження другого етапу (більш складного варіанту турніру в межах одного класу). Як результат — ви пройдете обидва етапи в межах одного класу, але вам не вистачить грошей на автівку для наступного класу, і доведеться знову проходити перший турнір, доки не назбираєте коштів.

У випадку азартного підходу потрібно робити максимальні ставки для кожної гонки, але й приїжджати до фінішу треба в першій трійці, бо інакше ви будете лише втрачати свої гроші. З таким підходом під кінець проходження турніру в межах одного класу вам вистачить грошей не лише на наступну машину, а й на додаткові запчастини для неї!

Цікавий факт: таблиця лідерів турніру базується на загальному часі проходження трас. Тобто після кожної гонки вам не нараховують очки за позицію, як це прийнято в більшості ігор, а зберігається загальний час — хто пройшов усі етапи найшвидше, той і переміг (такий підхід зазвичай працює для Rally-гонок).

Далі про сам процес гонок...

Їздити доведеться по закритих ліцензійних трасах і по місту серед дорожнього трафіку з поліцією. Гонки містом поділяються на два типи — кільцеві та з пункту «А» до пункту «Б». Локацій у грі всього 13, а враховуючи реверс-версії — 26.

Самі гонки виглядають дуже адреналіновими та енергійними. Трафік на дорогах доволі рясний, поліція постійно намагається вас зупинити (і вона може це зробити). Якщо під час гонки вас спіймають копи, ви отримаєте грошовий штраф та «таймаут» на кілька секунд. Але приємно те, що поліція може зупиняти не лише вас, а й ваших супротивників.

Ще один крутий момент — гонки проходять як вдень, так і вночі, а окремі етапи взагалі починаються вночі й завершуються вранці: сонце встає просто під час перегонів (не пригадую подібного в інших гонках на PlayStation One).

Про графіку:  Часто Test Drive 6 критикують у порівнянні з версіями на більш потужних платформах — і це справедливо, якщо дивитися глобально.
Проте оцінювати PS1-версію варто у межах самої консолі: з урахуванням кількості машин, трафіку й динаміки гонок гра виглядає доволі амбітно та демонструє вражаючий для PlayStation One масштаб.
Іншими словами — не найкраща графіка 1999-го загалом, але одна з кращих реалізацій саме на PS1.

Чесно кажучи, я навіть не розумію, як їм вдалося зробити так, щоб усе це працювало на PlayStation One. Звісно, можливості платформи дали про себе знати й це призвело до падіння FPS на певних ділянках гонок, але однаково робота зроблена колосальна!

За лаштунками можу сказати, що гра виявилася варта того, щоб повернутися до неї через стільки років.
Не знаю, чи вам було цікаво це читати, але Test Drive 6 справила на мене таке враження, що захотілося поділитися ним із вами.

P.S. Тільки зараз дізнався, що гра виходила ще і на ПК та Dreamcast і я навіть спробував пограти у ті версії, але "ТИХ" відчутів я не отримав і тому повернувся на версію для PlayStation. Тим паче, що тільки в ній можна зробити нормальний widescreen і вона не має проблем з відтворенням ігрової музики!

Відео з емулятора: