Чи можна повернути дитинство? Три гри з 00-х. які можуть.

Дєтство дєтство ти куда лєтіш...

 Для початку важливим нюансом який потрібно враховувати при читанні даного допису є його абсолютно тотальна суб'єктивність. Кілька ігор, що будуть тут згадані здебільшого зірок із неба не хапали, і для багатьох вони невідомі, тому моє особисте почуття ностальгії конкретно ви можете не поділяти. Проте все одно раджу до ознайомлення, особливо якщо ви дєд і на нове, красівоє і полігональне вже не стоїть.

Dungeon Keeper ll*

 *формально гра 1999 року випуску, але я вперше пограв у неї саме у 00-х, і мені вона подобається, тому все одно запхав її сюди

З цьом грою, яка на мою думку на відміну від двох інших є дійсно безумовною годнотою навіть зараз, я вперше познайомився коли чоловік моєї сестри, що працював адміном в комп'ютерному клубі, притарабанив мені його на пальоній болванці. Це був далекий 2007 рік, трава була зеленішою, небо блакитнішим а по ночам русаки не скидали на Україну тонни бомб...

 В дитинстві було дуже моторошно її грати, бо на заставці гри тут не хто небудь а сам СОТОНА, адже сама гра є фактично симулятором чорта (ну типу як симулятор бога, смішно і дотепно пожартував).

 Це стратегія з видом зі стелі, де в реальному часі потрібно керувати і за допомогою літаючої руки розбудовувати своє підземелля, плодити там усіляких гадів і давати жіночого статевого жальогідним людішкам з поверхні.

 З прикольного окрім динаміки і стратегічних елементів тут топовий сатиричний гумор, можливість потаскати за шкірку своїх юнітів і цікава кампанія. 

 На жаль третьої частини ми так і не побачили, хоча потуги були. Натомість є духовний спадкоємець серії Overlord, в якому навіть завезли кооп, але ну не то це.

 Загалом безумовний шедевр ігрової індустрії, усім раджу, перевірку часом пройшов успішно.

ZanZarah: The Hidden Portal

  Орієнтовно у той самий період, але вже від моєї сестри я отримав диск із цією грою, і спочатку поставився до неї скептично, бо тут треба грати за... women. На той час для пацана грати у гру за жіночого персонажа вважалося чимось зашкварним і гра автоматично переходила до розділу "шото для бабів", і я розумію як дивно це звучить сьогодні, особливо враховуючи усілякі genshin impact'и і іншу збочену лоліконську переферію азіатського і не тільки ринку ігор.

 Але врешті я дав грі шанс, і не пожалкував, адже це виявились зовсім не барбі і навіть не winx а цілком базоване фентезі. 

 Є коротше світ, що існує паралельно нашому у якому тусуються ельфи, феї, гноми і інша подібна публіка, проте через те, що люди, як завжди, заговнилися, колдун відеокремив цей світ від людського. Ну і все було норм допоки якась шляпа не почала загрожувати ЗанЗарі і з нашого світу туда не притягнули ГГ-иню, щоб вона з цим розібралася, і вгомонила того самого колдуна який трохи поїхав кукухою.

 Якщо описувати цю гру, то це класичний покемоноїд. Збираєш різних фей бігаючи по локаціям, комбінуєш їхні вміння і стихійні приналежності щоб вигравати у бійках, вирішуєш здебільшого простенькі головоломки і просуваєшся сюжетом. 

 Насправді прикольно, і я навіть зараз погравши окрім просто ностальгії непогано так кайфанув від реслінгу феєчок, тому однозначно раджу.

Enclave

 Вже не пам'ятаю де я побачив цю гру, здається у когось в гостях, але вона на той момент мене вразила своїм графонієм, і цікавою головною менюшкою, що елегантно розташувалася на спині у величезного ворона-кіборга. 

 Гра є типовим action-rpg коридорного типу, до того ж портованим з консолі. Сюжет тут теж оригінальністю не блищить, є зло, є добро, вони воюють. Добрий колдун відеокремив знову ж таки зле зло від доброго добра величезною прірвою, але з часом прірва звузилася і усілякі орки знову полізли на світлу половину (нічого не нагадує?). 

Але от що саме мене вразило, так це можливість грати по обидва боки барикад із зміною геймплейної складової і дизайну місій в залежності від обраного боку. Я двічі пройшов гру за світло і за темряву, і це відчувається не просто як перепроходження з іншими скінами.  До того ж багато персонажів, секретиків і інших приколів роблять гру цікавішою.

 Не можу однозначно порадити, адже порт з консолі кривуватий, action-rpg геймплей не першої свіжості теж не усім зайде, але загалом не зовсім тухлятіна, ще можна побавитися.

 А які були ігри вашого дитинства? Як ви взагалі на них натрапили, і чи повпливали вони на ваш смак до ігор у майбутньому?