Need for Speed: Most Wanted [Огляд через 20 років: графіка, поліція і технічні пастки]

Сьогодні на огляді культова частина NFS — нарешті я, у своєму марафоні ретро-перепроходження, дістався і до неї!
Було дуже цікаво подивитися на гру через 20 років після її виходу і зробити якісь нові для себе висновки.
Є й трохи інформації (як позитивної так і не дуже), котрою я хотів би поділитися і з вами!

Мабуть ви вже бачили мої недавні огляди на Underground та Underground 2 (а якщо ні — подивіться, може зацікавить). І оскільки я проходив ці ігри одну за одною, мені було простіше їх порівнювати й оцінювати не лише через призму ностальгії.

Так от...
Перше, що впадає в око — рівень графіки, який помітно змінився порівняно з попередніми частинами. Моделі автівок виглядають сучасніше та реалістичніше, відображення на кузові стали ще крутішими, збільшилася загальна деталізація відкритого світу, можна споглядати динамічну зміну освітлення. Умовно в грі є три варіанти погоди — похмура, сонячна та дощова.

Треба також відзначити, що грі відвели осінню пору року. Багато хто каже, що це додає класної атмосфери.

Цікавий факт: версії гри для ПК, Xbox 360 та GameCube — це, скажімо так, побічні продукти, які розроблялися окремими командами, а основна розробка від Black Box була зосереджена на версії для PlayStation 2.

На мою думку, це цікавий момент: по-перше — це говорить про те, що навіть з такої непотужної платформи можна було вичавити класну картинку; по-друге — у 2005 році база гравців на PS2 була настільки велика, що фактично перекривала нову й більш потужну консоль на кшталт Xbox 360. Але графіка — це ще не все.

Розробники змінили формулу геймплею - зібрали в купу найвдаліші механіки, що вже зустрічалися в серії NFS. Таким чином у гру повернулася поліція, але щоб механіка була цікавішою, ввели систему рівня розшуку: чим довше ви тікаєте — тим вищий рівень і тим більше копів ганяється за вами. Змінюється не тільки кількість поліцейських авто, а й їх «клас»: з кожним новим рівнем поліція стає дієвішою, агресивнішою і додає більше незручностей у вигляді пасток — мобільних блокпостів зі шипами, бригад-перехоплювачів на броньованих машинах та навіть гелікоптер.

Якщо ж вас упіймають — існує ризик втратити авто!

А щоб гра не була "в одні ворота", гравцю дали методи протидії: щоб швидко втекти або хоча б позбутися декількох переслідувачів, по всьому місту є точки взаємодії — водонапірні вежі, заправки, опори недобудов чи рекламні щити. Якщо вчасно в них врізатися, ці споруди падають на наздоганяючих копів і виводять їх з ладу.

Тож додавання поліції трохи оживило відкритий світ. З одного боку, у місті все ще немає чого робити — це ті самі декорації без пішоходів, як у Underground 2; з іншого — така «розвага» трохи оживляє цей мертвий світ.

Головне нововведення — список «Найбільш розшукуваних».
Наразі маємо 15 позицій із своєрідними босами. Щоб викликати кожного з них на дуель, треба виконати кілька обов’язкових завдань: це можуть бути різновиди класичних режимів гонок, або взаємодія з поліцією — пошкодити певну кількість авто копів, завдати шкоди місту на конкретну суму, перевищити швидкість у зонах із радарами або втекти за відведений час. 

І от тут затесався, може, й невеличкий, але все ж мінус гри — репетативність!
Для кожного «боса» треба набрати певну кількість очок «хаосу», назвемо це так. Кожного разу ця цифра зростає, і доводиться все більше й більше часу витрачати на одноманітну дію — втечу від поліції. З часом навіть знаходиш місця, де можна просто зупинитися й "колупатися в носі", доки спливає таймер і нараховуються потрібні очки «досвіду».
Дуже швидко це починає дратувати!

На момент релізу це сприймалося інакше, адже сама ідея гонитви з копами була новою «фішкою». Тобто зараз це здається більш очевидним мінусом, ніж у 2005-му.

Ще один незрозумілий момент — непостійність складності AI.
То гра проходиться дуже легко, то раптом трапляється надзвичайно складний епізод, а після цього складність знову падає. Від чого це залежить — не зрозуміло.

Після виконання завдань і перемоги у перегонах з вами зв’язується сам «Найбільш розшукуваний» і пропонує потягатися. Якщо ви його перемагаєте, отримуєте можливість зіграти в таке собі «колесо фортуни»: вам дають декілька карток, з яких можна обрати бонуси за виграш. Частина карток відома (апгрейд двигуна, візуальний стайлінг чи купон-відкуп від поліції), інша — закрита і найцікавіша, бо в одній із закритих карток може бути автівка переможеного боса. Тобто можна не ризикувати й одразу взяти апгрейд, або ризикнути й спробувати виграти машину суперника — шанси непогані, вам дозволяють відкрити дві з трьох закритих карток.

Про режисуру та подачу сюжету також треба сказати: відтепер стежити за історією стало цікавіше, бо саме з цієї частини в серії з’явилися повноцінні катсцени. Текстові описи та слайдшоу у стилі коміксів відійшли в минуле. До того ж у сюжетних роликах беруть участь справжні актори — відзняте відео пропустили через фільтри й зробили своєрідну ігрову стилізацію. Такий хід дозволив краще поринути в атмосферу: у персонажів з’явилися емоції, які важко було б передати звичайними ігровими механізмами того часу. Лайк розробникам за таке елегантне рішення.

Щодо музики...
Як і в NFS: Underground, у цій частині саундтрек підібраний неймовірно точно. Кожна пісня ідеально пасує до шаленого геймплею, а сама збірка поза грою слухається як цілісний альбом з чистою адреналіновою атмосферою!

Але тепер — до неприємних речей: технічна складова гри. Не пам’ятаю, щоб у мене були якісь проблеми з грою у 2005-му, але зараз у гравців можуть виникнути кілька нюансів.

Перше і відносно незначне — відсутність підтримки широкоформатних екранів. Звісно, зараз є фікс, який вирішує це, але дивно, що в грі й досі не було нативної підтримки widescreen. Поясню далі, чому це дивно.

Друге — і це вже дійсно прикра й доставуча проблема: у Need for Speed: Most Wanted фізика й логіка гри прив’язані до частоти кадрів.

«Ну і що — зараз гра стабільно піде навіть на калькуляторі!» — можете сказати ви, і це правда, але саме в цьому криється пастка.

При стабільних 60 FPS рушій іноді «пропускає» кадри фізичного циклу. Це проявляється у вигляді дивних статтерів — особливо помітно у перегонах із великою кількістю трафіку. На моніторі з частотою 60 Гц і рівно 60 FPS виникає «боротьба» між рендером та розгорткою монітора. Навіть якщо увімкнено VSync, це може давати мікро-статтери. Зниження FPS до ~59–58 трохи стабілізує картинку, бо рушій перестає «наздоганяти» розгортку.

Чому так відбувається? Все через те, що монітори не дають «чисті» 60 Гц: частіше це значення близько 60 (наприклад, 59,94 Гц чи 59,79 Гц), і відбувається десинхронізація таймінгів гри — це призводить до статтерів або до пришвидшення ігрового процесу. Мало приємного, скажу я вам. Можливо на моніторах із великою герцовкою гра веде себе ще гірше (не мав змоги перевірити)...

Третє (і можливо не для всіх важливе, але для мене суттєве) — постобробка в ПК-версії.

Це просто жах: неймовірно сильний bloom і blur. У налаштуваннях можна вимкнути постобробку, але тоді відключаються й інші графічні ефекти, яких я не хотів би втрачати.

Спочатку я пробував ставити фіксовану частоту кадрів у 59 FPS, вимикав пост-ефекти, але в довготривалій сесії гра все одно починає поводитися дивно.

Саме тому я вирішив проходити гру через емулятор PCSX2 (вже не вперше він мене виручає).
На диво, PS2-версія виглядає дуже добре і має трохи інший фільтр, через який гра стає більш «сонячною».
Опціонально можна встановити HD-текстури, які значно кращі за ПК-версію (всі скріни з огляду - це PS2-версія гри з HD-текстурами) і завдяки користувацьким патчам можна позбутися ефекту розмиття у русі.

А ще тут за дефолтом є підтримка широкоформатних екранів і ніяких фіксів не треба. Дивно, що консольна версія вже вдруге має нативну підтримку 16:9  (у консольній Underground 2 вона теж була), тоді як на ПК доводиться ставити фан-фікси.

Але й тут є підводний камінь: консольну версію довели до межі продуктивності, тож гра не могла тримати стабільну кадрову частоту. Через це FPS у ній динамічний — у «важких» сценах на оригінальному залізі трапляються просідання кадрів і при емуляції ці провали також відчутні.
На щастя, проблему можна вирішити: достатньо підняти швидкість емулювання до 180% — у налаштуваннях PCSX2 це робиться буквально в один клік.  

Що за лаштунками?!

Need for Speed: Most Wanted  й досі може подарувати купу емоцій і кинути виклик.
Зараз гру можна довести до приємнішої і більш сучасної картинки, але все упирається в технічний стан!

Якщо зазначені проблеми на початкових рівнях майже не помітні, то далі, при збільшенні темпу, вони починають проявлятися й шкодити геймплею.
Можна експериментувати на ПК з фіксами або грати на емуляторі, але все це перетворюється на костилі й танці з бубном.

Якщо ви готові миритися з усім цим і пройти шлях «лікування» гри — то й зараз можна отримати від неї насолоду. А якщо ви з тих, хто любить просто інсталювати й грати — краще не чіпати гру і залишити свої ностальгічні спогади у спокої!

В любому випадку, слід пам'ятати, що гра отримала велике визнання, продалася мільйонами копій і навіть отримала премію Racing Game of the Year!  

P.S. YouTube, як завжди, спотворив відео до невпізнанності, але загальне розуміння про продуктивність гри на емуляторі отримати можна.